​​​​Для тих хто перебуває в лавах Збройних Сил не є таємницею катострофічна проблема з мотивацією особового складу. Вмотивована частина добровольців 22/23 років вже виснажена, а в теперешньому поповненні її ніколи й не було. Військова ланка МПЗ (Морально психологічне забезпечення), задача якої підримувати мотивацію, не спроможна виконовати свою роботу і, як правило, будь якими діями добиває ті крихти, що лишились.Звідси однією з головних задач офіцера бойового підрозділу намагатись мотивувати особовий склад, що напряму впливає на бойову спроможність (підрозділу). Досить легко це вирішується особистим прикладом, перебування з підлеглими на позиції, розділення труднощів та небезпеки. Проте при довгих термінах перебування підрозділу безпосередньо на позиціях, коли відсутні ротації, стабільне забечення цього стає замало. Доводиться з кожним говорити, переконувати. Посередній боєць далекий від ідеалів інтегрального-націоналізму, а хвилють його з "трійки єднання" - хіба лише "живі".Власне тут і виникає проблема, бо звязок з великим світом хоч на мінімальному рівні проте зберігається. А новини звідти нічого крім розпачу не приносять. Зрештою навіть мені дуже складно стає відчувати щодо мільйонів міщан, плутократів, дибілів, худоби та уїбанів "високодуховне єднання" лише через те що "ти з ними однією кров'ю". А в цьому треба раз за разом переконувати втомлених чоловіків, переконувати що слід страждати і вмирати за них...