Підпілля1877

Ця гра про паркур, і максимально для консолів. В ній неможливо стрибнути не туди, можливо просто стрибнути невчасно. А ще в грі тупо НЕМОЖЛИВО померти. Якщо ти падаєш, твоя жинка тебе витягує, якщо вмираєш від боса, іде міні сцена де ти всетаки виживаєш а у юос просто відновлює хп, і так всю гру, через що вона як на мене добре підходить саме що для дітей! Так я сам авирішив пройти цю гру саме тому що вона мені мена подобалася в років 9-11, і мені було неймовірно цікаво бігати, паркурити та досліджувати ці мертві нецікаві руїни.... Крч гра максимально нецікавою здається по опису... Тому я і не буду її нікому радити! Хоча якщо вирішите пограти то вас може зацікавити щось, наприклад візуальний стиль бордерлендса, або досить харизматичний ГГ, ну чи нова вайфу... гигиги. Є в гри ще один +, досить цікава кінцівка... Історія така що ми очищуємо землі від напасті злого бога який вирвався б очари які стримували його пропали. По сюжему виясняється що Батько нашої подружки переніс ці чари в мертву доньку що врятувало її, дало суперздібносіт, але тепер злий Бог їбоше. І кінцівка така що ми запечатуємо Бога.... А через це пані Еліка (Ім'я нашої падружкі) - помирає.... Але гг не може з цим змиритися, і вчиняє так само як її батько, жортвуючи світом, чи як мінімум своїми землями заради Еліки.Крч кіно було б топове, гра спірна, але для свого часу і для дітей досить годна річ!.

Знову про Аніме, а саме як продумування деталей магії в вашому світі може все зіпсувати.Одна з причин чому аніме посасує у американських супер героїчних та близьсупер героїчних проектів - це "Система Сил". А саме я говорю про саму суть наявності таких систем в Аніме.Мені натрапився відос в тіктоці в якому обговорювалися системи сил героїв в аніме, а саме в якому аніме система сил краща, і такий дискус в американських мультсеріалах або просто марний або взагалі псує першочергову задумку.В Наруто є система чакри, сильні та слабкі джуцу, нінджуцу, генджуцу, що перетворює Наруто в якусь їбану Доту 2, при чому максимально не збалансовану. Такі ж проблеми і в тому ж Ван піс, де є система фруктів, їх рівні, еволюції і всяке подібне.Чому це неможливо в американських проектах? Бо західна школа кіно так вже побудована що такі речі як суперсили це побічний інструмент якому приділяється увага лише якщо ця тема розвиватиме персонажа. Людина павук втрачав свої сили коли переживав екзистенційну кризу, Аватар мав труднощі з елементами які розкривали його проблеми в голові, він був занадто м'який для землі та боявся використовувати вогонь після того як обпік Катару. Чому це важливо і чому "системи сил" це шкідливо? Перш за все це звісно на що ми будемо витрачати хронометраж, ми або будемо дивитися декілька годин як Наруто Чакрою буде різати листок - з сенсовим навантаженням на рівні "от ми єбать покажемо як він старається!" Або ми послухаємо від дядька Айро про стихії, їх суть, та чому Зуко лох не може користуватися блискавкою. Відсутність конкретних систем сили дає нам простір для художніх умовностей, де сильний не той хто сильний а той хто грамотніше використає свої вміння в конкретних ситуаціях, згадати топове піздохайло в Аеропорті у фільми "Капітан Америка: протистояння (2016)". Швидкий екшн який побудований на суті що персонажі користуються вміннями вільно немов частинами свого тіла, і без ніяких неймовірних неочікуваних трансформацій посеред бою, по типу Гірів Луфі. До цього всього ще згадаю новомодні ісекаї де буквально сюжет в тому що герой потрапляє у світ РПГ і половина хронометраж у присвячується механікам магії, гілкам прокачки і іншому шлаку. Ну йобана, ну скільки можна, аніме це не комп'ютерні ігри!Висновок: Забийте на системи сил в своєму проекті!!! Подумайте про емоційне навантаження, як та чи інша проблема з силами героя відображається в його ментальному стані, в його діях. Можливо вам допоможе в цьому варіант сприйняття магії не як чакри яку можна потратити, а щось духовне, зв'язок з Богом, Богами, природою. Більше акцент на лицарі, а не на тому наскільки піздатий в нього меч і наскільки він піздатіше інших мечів інших лицарів з інших всесвітів.

Я пройшоа гру з ДЛС на платину за 40 годин, і це було досить легко, не знаю як ви це розціните, як плюс чи мінус, але пройшовши все на всі ачівки - я не пройшов всі випробування! В грі ще залишилися мінімапи на проходження, головоломки, челенджі по переїбашуванню ворогів з обмеженими вміннями та хілками, челенджі з босами, які нема сенсу проходити, хіба що заради чисто SPORT! Я фанат подібних рогаликів, і досвід був мега приємним, але не настільки щоб одразу виникло бажання перепройти гру, як у мене було з тим же Орі чи з Пустим Лицарем. можливо тому що загальна атмосфера не була якоюсь унікальною. Може через малу кількість секретів, лорових персонажів, відсутність якоїсь загадки. Знову ж таки у мене є хвороба на грінд ачівок, і якби вони були на ті самі випробування - я б засидів в тих руїнах трохи на довше.Оціню гру на 7/10, це чудовий представник жанру який є прекрасним доповненням Принца Персії. Прикол в тому що гра не показала абсолютно нічого нового, це просто чудовий продукт який вартує своїх грошей (по знижці звісно!)#Рецензія1877