"Забуття" Тані МалярчукОцінка: ☀️☀️☀️🌤🙋 Вітаю під сонцем! Поки Оля сидить на двох книжкових клубах поспіль (ой, не питайте!), приніс вам відгук.Книга була обрана після детального огляду полиць в пошуках чогось від українських авторів. Взагалі я намагаюсь чергувати книги, щоб кількість українське-зарубіжне була близька до 50/50. Зараз рахунок 14/22, програю.В романі дві лінії, розділені часом, і зв'язок цих ліній пояснюється буквально на перших сторінках:Наші життя один раз перетнулись у часі. Ми народились в один день, обоє - 17 квітня. Тільки він рівно на сто років раніше. Тож одна лінія, дуже особиста (можливо автобіографічна, хоча підтверджень я не знайшов) належить авторці - Тані Малярчук або її альтер его для цього роману.Про кого ж друга лінія?Всього три налитих чорною друкарською фарбою слова. Їх не можливо було не побачити. По спині війнуло моторошним холодком. Я перечитувала заголовок знову і знову, аж доки перестала будь-що відчувати. Знову і знову:УМЕР ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙТоді я не знала, хто він і чому помер. Але для когось смерть цього чоловіка мала неабияке значення, якщо "Свобода" повідомляла про неї на першій шпальті, нехтуючи долею Аль Капоне і його нью-йоркського колеги Артура Шульца, якого теж на днях кинули до буцегарні. Якщо ви не любитель історії, то трагічна і титанічна постать В'ячеслава Липинського, який працював для здобуття Україною незалежності в 1920-х - вам не знайома. Шкода, але саме так було зі мною.Саме це і є основним лейтмотивом роману - забуття. Забуття прийшло до Липинського, хоча він обіймав посаду посла Української республіки в Австрії, вів одночасне листування з близько 400! діячами, фактично направляючи зусилля цілих класів в політичній боротьбі.Разом з тим, Таня Малярчук показує як болісно забуття приходить до неї ще за життя, це та ще трагедія.Можливо, людині просто необхідно один раз належно постраждати? Відмордуватися, щоб визначити розмір душі? XS, S, M, XL? Моя була якась безрозмірна. Відверто кажучи, лінія Липинського настільки яскрава, що поставлена на противагу друга авторська лінія виглядає невиразно. Хоча лінія Тані добра і я прочитав її з цікавістю, але до рівня розповіді про Липинського не дотягує, аж надто високою вийшла планка. Лінія Липинського - тверда п'ятірка.Що ще хочу сказати. Мені стало так шкода, що я так мало знаю про Липинського, що я вирішив прочитати його magnum opus - "Листи до братів-хліборобів", де він ділиться своїми поглядами на здобуття Україною незалежності у відродженні монархії. Хоча цим поглядам 100 років і не з усіма я можу погодитись, але вони виявились на диво актуальними.В підсумку "Забуття" - добротний роман, чудово написаний, і такий, що лишає натхнення пам'ятати і віднаходити нашу історію.Історія і рільництво мають, як він вважав, спільний предмет дослідження - коріння. Історія - це теоретична підготовка до практичного користування землею. Щоб розуміти землю, її властивості і характер, треба знати, хто по ній ходив і чого прагнув. #відгук ✅🙋