Продовження:Основні ознаки «Чапаївщини»1. Культ аматорства та заперечення класичної воєнної думкиАдепти «чапаївщини» позиціонують свою відсутність військової академічної бази як перевагу. Вони покривають своє невігластво тим, що нібито протиставляють «закостенілим кадровим військовим» свій «успішний досвід» (який самі ж і вигадали або гіперболізували). Замість того, щоб опановувати фундаментальні основи тактики, оперативного мистецтва та управління військами — ті принципи, які заклали Макіавеллі, Клаузевіц, Мольтке, Маккрістал, — вони хизуються тезою «ми акадємійов не кончалі», сприймаючи професійні знання як непотрібний бюрократичний тягар.2. Імітація досягнень через примітивізацію та «дитячі хвороби»Те, що для кадрового офіцера є елементарним невіглаством або порушенням логіки управління, носій «чапаївщини» зводить у ранг досягнення та нових бачень стратегії і тактики. Незнання Статутів та настанов компенсується вигадуванням власних «бачень», які часто суперечать здоровому глузду та правовим нормам. Вони «винаходять велосипед» та хворіють на «дитячі хвороби» становлення командира, якими професійні офіцери давно перехворіли, називаючи це реформою. 3. Кастовість та егоцентризм («Моя команда»)Одним із найяскравіших проявів цього явища є запровадження каст під виглядом «моя команда». Це супроводжується:• Запровадженням групових покарань;• Підміна об'єктивної оцінки виконання завдань в операції e-балами;• Приниженням ролі решти Збройних Сил України;• Витягуванням ресурсів на себе на шкоду іншим підрозділам;• Повною відсутністю компанійного мислення (здатність думати не про власний піар чи успіх, а про успіх всієї воєнної кампанії) тощо.Наслідки для ЗСУ та держави «Чапаївщина» є критично небезпечною, оскільки вона розмиває критерії професіоналізму, до якого далеко навіть тим, хто отримав повну військову освіту. Замість чіткої системи координат, де існують:• Професійні цінності;• Статут (і Закон України);• Бойовий наказ;• Командна робота всіх видів, родів військ та органів управління;• Особиста відповідальність;...ситуація занурюється в хаос суб'єктивних рішень невігласа. Таке невігластво неминуче призводить до втрат — якщо не його підрозділу, то сусіднього, до втрат територій, і створює прямий ризик втрати найголовнішого — Незалежності.