Квартиру держава Алісії виділила у спальному районі. Гріх було жалітися ‒ поруч і магазин, і клуб, і навіть річка. Правда, клуб не працював, бо комендантська, а магазинчик біля будинку поступово занепадав, бо через міст відкрили «АТБ». Але в цілому дуже навіть непогане місце. Порослий деревами двір, мужики за столиком щонеділі грали в шахи, діти верещали на старих рипучих гойдалках, доламуючи їх екстремальним катанням, а головне ‒ ні тобі електропідстанцій, ні лікарень, ні будь-яких інших потенційно цікавих росіянам будівель.Алісиїним друзям з дитбудинку пощастило менше: кого по селах відправили в землянках жити, кому замість квартири кімнату виділили в гуртожитку, а кому взагалі дулю з маком показали, бо свого часу на соціальний облік не стали. Алісія розуміла, що з ситуацією в країні і на тому добре, але потайки все ж зловтішалася. Усі, хто ображав її, жили аби на першому поверсі, а вона ‒ аж на п’ятому, попід самісіньким дахом. Вийде на балкон ‒ і все місто видно.А ще з Алісіїного балкону було видно сусідній, варто лиш повернути голову праворуч. Стара дерев’яна рама обвисла і прогнила, а скло тріснуло на одному із вікон. Там жили Мухомори.Справжнього їхнього прізвища вона не знала, а кличку їм дали, певне, за псоріаз ‒ від зими до літа вся сім’я ходила в червоних плямах. Старий Мухомор, батько сімейства, якраз чарку перекидав попід під’їздом, коли Алісія вперше приїхала в будинок заселятися кілька місяців тому. Так і познайомилися.#уривкиСофія Гудовсек потім вигадає назву