Українська технократична партія

👆👆👆Початок👆👆👆Цілий твір Булгакова просто таки кричить, благає та вимолює - таварісч Сталін відставте в сторону всіх цих швондєрів, а візьміть нас, ісконную руссскую інтєлігєнцію, собі в услужіння, ми то знаєм як правильно дресирувати шарікових. "Собаче серце" може мати лише таке, і жодного іншого, прочитання. Цей твір про безальтернативну необхідність стратегічного партнерства між більшовицьким проводом і руссской інтєлігєнцією, яке лише й здатне забезпечити надійне опанування деструктивної стихії руссской шаріковщини, бо інакше полювання на котів покажуться дитячими забавками. Тож що ж у цьому творі антибільшовицького? Кпини над глубінним народом-шаріковим чи сірою масою парт-активних швондєрів? За спостереженнями над цими дрібними пустощами випускається з поля зору головна ідея твору - виправдання та обгрунтування доцільності угоди з більшовицьким дияволом. Без цього союзу руссской інтєлігєнції зі сталінізмом, на переконання Булгакова, не вижити ні одним, ні іншим - шаріковщини ризикує розчинити в собі як партію сталіних, так і інтєлігєнцію булгакових. І втриматися можна лише при плідній взаємодії та узгодженості дій, що й пропонує з усією відвертістю та цинізмом аморальний майстер своєму кремлівському покровителю.Не можна сказати що таварісч Сталін не прислухався до цих спокусливих пропозицій. Швондєри закінчили свій революційний шлях у 1937. А руссская інтєлігєнція хоч і не отримала місця молодших подільників, таки була допущена до крєплєнія совєтской мощі, створення мірного во всьом мірє атома, опанування космосу та конструювання нової історичної общності - совєтської політичної нації. Тож як хочете десь зберегти, відтворити чи меморіалізувати образ Булгакова не забувайте поруч поставити Сталіна, бо ці двоє нерозривні інь та янь совєтського концтабору. Творчість Булгакова це апофеоз сталінізму, а не те що ввижається неуважним читачам, байдуже - захопленим чи зневажливим. Твори Булгакова найнадійніший цемент у фундаменті, на якому зведену потворну в'язницю старої СССР-ії та сучасної РФ-ії. Лише правильне його прочитання та адекватне розуміння здатне забезпечити руйнацію цієї монструозної спорудиОлег Однороженко, доктор історичних наук, сучасний ідеолог українського націоналізму, друг УТП. Взято з фейсбуку.#вата #історія@ukrtp

В Дніпрі повністю зникла електрика після російського обстрілу. Навіть електрички тягали тепловозами.Чи стане це для зеленої влади приводом поставити під сумнів недоторканність приватної власності Ахметова та інших олігархів на енергетичну інфраструктуру? Навряд чи, враховуючи що новим міністром енергетики став Шмигаль, вихідець з бізнес-структур Ахметова.Енергетика, залізниця, нафтогазова галузь та інша стратегічна інфраструктура повинна бути виключно в державній власності. Вона повинна приносити прибуток державі та служити громадянам України, а не обмеженому колу олігархів. Приватному бізнесу місце десь на рівні малого та середнього бізнесу, зробленого громадянами власноруч з нуля. А от приватизація крупних державних активів і особливо стратегічної інфраструктури - ніщо інше як грабунок української нації. Особливо зараз, в умовах коли ця інфраструктура знищується і її відновлення стає турботою держави та суспільства в цілому, а не одного лиш Ахметова.Україна - країна не бідна. Україна - країна пограбована!#пром #бабло #Дніпро@ukrtp

Які елементи Донцовського націоналізму зберігаються в технонаціоналізміУ технонаціоналізмі УТП зберігаються кілька ключових елементів донцовського націоналізму, адаптованих до сучасних реалій.​Ідея провідної елітиЦентральний елемент донцовського вчення про "касту кращих людей", яка своїми ідеями і духом тримає суспільність та організовує культурне життя, знаходить продовження в концепції УТП про технократичну еліту. Донцов стверджував, що нація потребує провідного шару, який формуватиме її майбутнє, і це повністю відповідає баченню технонаціоналістів про роль інженерної та наукової еліти у розбудові держави.Воля до боротьби та активізмДонцов наголошував на волі до боротьби як основі національного життя, відкидаючи пасивність і фаталізм. Подібно, УТП виступає за активну державну політику технологічного розвитку, де держава не чекає іноземних інвесторів, а самостійно реалізує проєкти. Волюнтаризм Донцова, який заперечував економічний детермінізм, трансформується в технонаціоналістичну ідею про те, що технологічні можливості визначаються не ринковими силами, а свідомою волею національної еліти.​Ідея державності як вища метаДонцов розглядав державність як найвищий національний ідеал, заради якого ведеться боротьба. Для УТП технологічний суверенітет є сучасною формою цієї державності — без власних критичних технологій неможлива справжня незалежність. Обидва підходи відкидають федералізм і будь-які форми підпорядкування зовнішнім силам.​Відмова від економічного детермінізмуДонцов критикував соціалістичне розуміння класової боротьби та економічного детермінізму, наголошуючи на первинності духовних і вольових чинників. Технонаціоналізм УТП також відкидає неоліберальну економічну модель, де ринкові сили визначають розвиток, натомість наполягаючи на державному втручанні для побудови технологічної могутності.Антизахідництво в новій форміДонцов критикував сліпе наслідування Заходу і підкреслював необхідність власного шляху. УТП продовжує цю лінію, виступаючи проти євроінтеграції як загрози національній незалежності та пропонуючи власну модель технологічної держави замість інтеграції в глобальний неоліберальний порядок.Відповідь згенеровано нейронкою perplexity.ai. Іноді нейронки видають адекватні відповіді, але у випадку питань про українську технократію - треба самому знати ідеологію щоб знати де поправляти. З іншого боку. набір даних на ресурсах УТП вже достатній щоб формувати в нейронок такого роду адекватні відповіді.#база #іт@ukrtp

Епоха президента Ющенка (2005-2010) запам'яталась двома важливими речимаЗ одного боку, Україна стала відверто дистанціюватись від РФ. Перші "газові війни" почались саме тоді. В грудні 2005 (вже 20 років минуло!) на російському центральному телебаченні прямо порівняли навчання з відключення газу Україні з військовими навченнями - і почали час від часу розповідати щось на штиб "українські танки не заводяться, українські танкісти розівчились стріляти". Ще тоді путінський режим почав психологічно готувати населення РФ до війни з Україною.З іншого боку, при Ющенку роззброєння України не припинилось, а в деяких речах - навіть прискорилось. Зокрема, були знищені протипіхотні міни, яких зараз критично не вистачає на фронті. Роззброєння було і до і після Ющенка, але це було вкрай дивним на тлі антиросійської риторики, відродження пам'яті ОУН та УПА, визнання Голодомору геноцидом і особливо - пропаганди війни проти України на російському телебаченні.В цілому бачимо картину, коли разом з дистанціюванням від РФ (і активізацією там агресивної антиукраїнської риторики) при Ющенку продовжувалось роззброєння, що неминуче призвело до послаблення України та, врешті-решт, вторгнення РФ. Щоб не допустити кацапського вторгнення, в України був вибір виключно в нарощуванні власної сили, у відновленні ядерного статусу, технократичній модернізації науки, промисловості та війська - але робилось тоді переважно протилежне. Натомість, питання безпеки та економіки віддавалось на "аутсорс" НАТО та ЄС, які мали "невдовзі" прийняти Україну - ідея суверенітету та наддержавності була підмінена пошуком нового пана замість московського.Дехто міг би, керуючись овечою мудрістю, назвати ще варіант: бути проросійськими і терпіти Януковича "аби не було війни". Але в такому разі замість "гарячої" війни був би "мирний" грабунок та дерибан України з подальшим роззброєнням та деіндустріалізацією. Зокрема, саме в часи Януковича був знищений завод електронних мікроскопів в Сумах, який до того був викуплений кацапами. Водночас, при Януковичі були найжорсткіші за часи незалежності України репресії проти українських націоналістів, особливо організації Патріот України та Соціал-Національної Асамблеї. І якби проросійську владу скинули ще пізніше - війна все одно була б, тільки на ще гірших для України умовах.#історія #рф #війна@ukrtp