Українська технократична партія | Початок👆👆👆Щодо деіндустріалізації України адепти "ринкового" лібераліз...

👆👆👆Початок👆👆👆Щодо деіндустріалізації України адепти "ринкового" лібералізму мають "непереборний" аргумент: промисловість, яка дісталась Україні від СРСР - була відстала та архаїчна. Мовляв, не витримали конкуренції на ринку - закривайтесь.Але на практиці так званий "вільний ринок" - це не чесна гра, а гра за чужими правилами, як гра в наперстки. Правила гри задає той, хто контролює фінансову систему. На світовому рівні це хто завгодно тільки не українці, і правила пишуться в чиїх завгодно інтересах тільки не в інтересах української нації. Але навіть в Україні правила гри написані внутрішніми ворогами нації так, щоб зробити в Україні вигідним тільки експорт сировини. Починаючи з того, що купівля українцями українських товарів на повну обкладається 20% ПДВ, а той час як експортерам ПДВ відшкодовується. Цей антиукраїнський податок фактично ставить в пріоритет вивезення ресурсів за кордон і водночас придушує українське виробництво для потреб українців.Цей та інші прояви антиукраїнської економічної політики - не просто наївні помилки. Це елементи системної політики вбудовування України в глобальний розподіл праці в якості колонії. Не просто так прем'єр-міністр Шмигаль казав, що Україна має стати "ресурсним центром Європи". Посадовці, які провадять таку політику, мислять Україну не як самостійний центр сили, а як підлеглий елемент чужої системи. В СРСР Україна формально була самостійною у вигляді Української радянської соціалістичної республіки, але по факту підлеглою Москві через комуністів та комсомольців, а зараз такі самі комсомольці, тільки "ліберального" штибу, ведуть Україну до поглинання глобалізмом з центром у Вашингтоні та ЄС з центром в Брюсселі. Ліберали люблять "протиставляти" себе комунізму, але це протиставлення - вкрай поверхневе з точки зору української технократії. Лібералізм та комунізм обидва являють собою антиукраїнські ідеології, які ставлять інтернаціональні по своїй сутності ідеологеми понад Ідею Нації.Лібералам не болить за роззброєння України, починаючи зі здачі ядерної зброї. Їм не болить за попиляну промисловість. Вони не вважають це злочинами і навпаки вважають це адекватною платою за інтеграцію до заходу. Навіть війна з їхньої точки зору йде не за самостійність України, а за "інтеграцію з цивілізованим світом", де Україна - чужий фронтир. Якщо українська молодь виїздить за кордон - ліберали вважають це не ганьбою, а історіями успіху, як в радянські часи історією успіху вважалось "на підвищення" уїхати в Москву. Ліберали, поверхнево вдаючи боротьбу з російською мовою, не менш завзято впроваджують замість неї англійську як другу (а по факту першу) державну.Ліберал відчуває потреби в українській промисловості лиш настільки наскільки вона вписується в глобальний ринок, так само як в радянські часи комуністи та комсомольці мислили економіку лиш в межах спущеного з Москви плану. Поза критеріями, визначеними паном-чужинцем, ані ліберал, ані комуніст мислити не здатні. Саме тому антиукраїнські прояви ліберальної (чи комуністичної для комуніста) політики на рівні держави - не викликають в них жодного протесту, тоді як ідеологія, програма та інші матеріали УТП викликають в них дисонанс та заперечення. Як через протест проти зовнішньої залежності, так і через сміливість мислити самостійно в межах суто української національної ідеї!#програма #вата #пром #бабло@ukrtp