Є кілька вічних загадок людства: хто побудував Стоунхендж, куди зникла цивілізація Майя, і як Ігор Білиць після «Невеличкої драми», «Птаха на горищі» та «Доці» спромігся поставити пластичну інтерпретацію «Міста» Підмогильного.Пане режисере, якщо у вас реально нема що їсти і чим платити за оренду, якщо вас змусили робити цю абсолютну вульгарщину під дулом продюсерського пістолета — напишіть у редакцію Театрбум. Ми скинемось. По 15 гривень з людини. На гречку, хліб і повернення професійної гідності.Щоб не бути такими критичними, ми бачили захопливі погляди деяких людей: режисерка тієї самої вистави, яка підняла свідомість суспільства і український театр на висоту шеста, – а саме вистави “Повія”; кілька дівчат, які прийшли подивитись як роздягається Григорій Бакланов; два тік-токери і один юджисі крієйтор. Срез аудиторії, так би мовити. Соціологія в чистому вигляді.Окремого захоплення заслуговує музика. До вистави не стали паритись з написанням окремого музичного супроводу, а просто увімкнули спотіфай на потрібних моментах. Згодний, я теж люблю ці треки і залюбки їх послухав: Ницо Потворно, Blooms Corda, typeled. А сцена згвалтування Надійки під трек “Всі ці фарби” особливо запав в душу.Можливо це ми такі ханжі, а може це МЦКМ – прокляте місто, після того як там розстріляли видатних діячів культури і мистецтва. Можливо то вони хочуть, щоб справжній укр театр залишився в часах Курбаса, Куліша і Зерова. А можливо ми помиляємось. І повні зали вистави піднімуть наш український дух, свідомість і поїдемо на Авіньйон всі разом. Хто зна, хто зна.Юджисі-Крієйтор Українського Відродження