РУЇНА-УКРАЇНАКричали: «Воля!» в дев’яносто першім,Та це брехня — ми взяли повний дім:З космічним хистом, з науковим звершенням,Із флотом, із авіабудуванням стальним.Були заводи, школи інженерів,Мільйони світлих і вчених голів.Нам не потрібно було йти до ефемерій,Нам треба було — просто не вбивати живих.Їй треба було жити, будувати,А не палити спадок у вогні.Та ми почали — різати й ділити,Продавши майбуття за безцінь у вогні.Заводи — в брухт, ангари — під оренду,Професор — за прилавок, торгувати трусами.Ми проміняли творчу легендуНа дерибан, погоджений із небесами.Хто будував ракети — став наймитом,Країна кораблів — країною маршруток.Майбутнє підмінили дефіцитом,А розвиток — пітьмою "мутних муток".Щоб не питав ніхто за руйнування,Придумали кумирів й міфи нові.Замість економічного зростання —Культ ненависті, замішаний на крові.Минуле — ворог, думка — то провина,Незгода — зрада, віра — політгра.Коли армія вища за розум людини —Значить, країна економіку вже програла.Знищили науку, закрили кафедри,Замість творця — мобілізаційний гніт.Ми не країну звели через мадри,Ми виростили фронт на безліч літ.Бо війна не падає раптово з неба,Її роками сіють у серця —На руїнах цехів, де була потребаЛише в ненависті, що не має кінця.Ми могли бути центром, державою сили,Суверенним об’єктом у світі ідей.Але ми власноруч себе осквернили,Обравши руїну... для власних дітей.