Canal Історії українських козаків. - @ukrkozaki - №8085
Гетьман реєстрових козаків, що воював за український народ,🔥⚔️💪Ми й досі пожинаємо плоди чужої роботи з нашою пам’яттю. Фраза «де два українці — там три гетьмани» зручна для тих, хто століттями намагався довести, що українці нібито не здатні до єдності. Історія гетьмана реєстрового козацтва Василя Томиленка — гарний приклад того, як ця формула працювала не сама по собі, а за активної участі зовнішньої сили.Про рік і місце народження Томиленка ми не знаємо, але достеменно відомо, що він був учасником війни 1632—1634 років між Річчю Посполитою та Московією. Тобто мав реальний бойовий досвід і добре розумів, що таке війна з москва́ю ще задовго до того, як це стало «традиційною» українською проблемою. Після зради полковників Ілляша Караїмовича та Івана Барабаша, які у 1635 році видали полякам Івана Сулиму, саме Василь Томиленко очолив реєстрове козацтво. Його гетьманування припало на час, коли частина козацької старшини ще вірила, що з владою можна говорити мовою законів, петицій і здорового глузду.Томиленко справді намагався діяти «по-європейськи»: визнаючи Україну у складі Речі Посполитої, він вимагав не більше й не менше, ніж дотримання прав і обмеження сваволі шляхти. Він спорядив делегацію до Варшави, аби донести королю реальний стан справ в українських землях. Але польська еліта сприйняла це як зухвалість. У їхньому уявленні реєстрові козаки були найманцями, які отримують платню й не мають права на власну позицію. Дуже знайома логіка — і для XVII століття, і для ХХІ.У травні 1637 року на Великій раді на Росаві, за активної підтримки прокоронної частини старшини, Томиленка усунули. Гетьманом обрали Саву Кононовича — зручного, слухняного, повністю лояльного до Варшави. Проте це рішення не було сприйняте всіма. Павло Бут, відомий як Павлюк, очолив опозиційно налаштованих козаків, і саме тоді Томиленко зробив крок, який остаточно визначив його долю: він перейшов на бік повстанців, передав Павлюкові булаву та клейноди й залишився його заступником. Разом вони очолили повстання 1637 року проти шляхетського панування. У серпні того ж року повстанці стратили Саву Кононовича як зрадника — символічний вирок системі маріонеток.Під час оборони Боровиці ситуація повторилася майже дослівно: частина козаків видала Томиленка ворогу. Його разом із Павлюком захопили в полон. Катували разом, судили разом і стратили разом. 14 грудня 1638 року у Варшаві, за рішенням польського сейму, після тортур було страчено гетьмана реєстрового козацтва Василя Томиленка — людину, яка спершу вірила в право й компроміс, а згодом свідомо обрала шлях збройного спротиву.У цій історії легко впізнати сьогодення. Віра в «домовимось», ставка на папери й гарантії, розчарування, зрада союзників, поява маріонеток і, зрештою, перехід до відкритої боротьби. Томиленко програв не тому, що був слабким чи наївним, а тому, що імперії — чи то польській у XVII столітті, чи то московській нині — не потрібні українці з гідністю. І якщо сьогодні ми знову змушені воювати за право бути собою, то це означає не повторення «генетичної сварливості», а незавершеність тієї самої боротьби, яку Томиленко вів майже чотириста років тому.Поділися постом та не забуть про👍
169
26-01-04 13:11