Історії українських козаків. | Козацьке Різдво.🌞💥❄️Різдво для козака було не просто датою в церковном...

Козацьке Різдво.🌞💥❄️Різдво для козака було не просто датою в церковному календарі, а рідкісною зупинкою серед війни, походів і вічної дороги. Святкували його за юліанським календарем 25 грудня, що відповідає сучасному 7 січня, і це правило трималося як у Запорозькій Січі, так і в Гетьманщині. Навіть у найтяжчі роки — під час воєн із Річчю Посполитою, Кримським ханством чи османами — козаки намагалися, якщо не відсвяткувати повно, то бодай не порушити свято грубою роботою чи без потреби проливати кров.Походження самого свята козаки знали добре: Різдво Христове, народження Спасителя, про яке читали в Євангелії і слухали щороку з вуст священника. Козацька релігійність була без зайвого містицизму, але міцна. Вони могли грішити в будень, але Різдво — то інша справа. У козацьких літописах і описах мандрівників XVII століття не раз підкреслювалося, що запорожці суворо трималися великих церковних свят, а на Різдво навіть найбільш лихий голота ставав тихішим.На Запорозькій Січі святкування починалося з нічної або ранкової різдвяної служби. Йшли до січової церкви — за різних часів це була церква Покрови Пресвятої Богородиці, бо саме Покрову запорожці вважали своєю небесною заступницею. У церкві стояли всі — від кошового отамана до останнього джури. Старшина не мала окремих лавок, і це добре пам’ятали чужинці, зокрема французький інженер Ґійом де Боплан, який дивувався цій рівності перед Богом.Молилися довго, без поспіху. Після служби не було різдвяної метушні, як у селах, але був спокій. Цього дня на Січі заборонялися сварки, пиятика до нестями й покарання. Навіть винних у дрібних провинах не чіпали — “після свят розберемося”.Їжа на Різдво була пісною лише до служби. Після неї козаки сідали до спільного столу. Обов’язково була кутя — пшенична або ячна, з медом, іноді з маком, якщо був запас. Кутю варили в загальних казанах, і вона вважалася не стравою, а знаком спільності. Крім того, їли рибу — в’ялену, солону або варену, бо Дніпро й плавні годували щедро. Часто варили юшку з коропа чи щуки, заправлену пшоном. Хліб був житній, інколи домішували пшеничний, якщо мали добрий рік.М’ясо дозволялося після Різдва, і тут уже не шкодували: сало, в’ялена яловичина, ковбаси, привезені з зимівників або виміняні в селян. Пили небагато, але пили: мед, пиво, іноді горілку, проте на Січі пильнували, щоб святкування не перетворилося на різанину між п’яними товаришами.У Гетьманщині Різдво виглядало інакше, більш “домашньо”. Там козаки мали родини, хати, господарство. Святкування починалося зі Святвечора, з дванадцятьма стравами, як і в селян. Козацькі родини дотримувалися традицій: кутя, узвар, капусняк, вареники з капустою чи грибами, риба. Старшина жила заможніше: у гетьманських та полковницьких дворах на різдвяний стіл ішла дичина, індики, гуси, заморські вина. Але й там починали не з чарки, а з молитви.Відомо, що за гетьмана Івана Мазепи різдвяні служби в Батурині відбувалися урочисто, з участю старшини й духовенства, але без показного блиску. Мазепа взагалі надавав великого значення церковним святам, що видно з його численних пожертв монастирям і церквам.Колядки козаки знали й любили, але на Січі співали їх стримано. Не було ватаг із зіркою, зате могли заспівати стару духовну коляду після вечері. В Гетьманщині ж козаки часто самі ходили колядувати або приймали колядників, щедро обдаровуючи їх грошима чи їжею.Ставлення козаків до Різдва було серйозне й навіть трохи суворе. Це не було свято гулянки — це був день, коли згадували, що вони не лише воїни, а християни. Недарма в козацьких присягах і листах так часто звучать слова “з Божою поміччю” — на Різдво цю поміч згадували особливо.І якщо десь у степу, далеко від дому, козацький загін зустрічав 25 грудня в холодній балці чи біля зимового вогнища, то навіть там варили кутю з того, що було, читали молитву, хрестилися на схід і вірили: якщо Різдво зустріли по-людськи, то й рік переживуть.Поділися постом та не забуть про👍