Історії українських козаків. | Робота кошового отамана в Запорізькій Січі.⚔️🔥💪Постать кошового отаман...

Logotipo de la comunidad de telegram - Історії українських козаків.
2024-07-14

Історії українських козаків.

Número de suscriptores:
1597
Fotos:
4750 
Videos:
791 
Enlaces:
5570 
Categoría:
Conocimiento general
Descripción:
Нам є ким пишатися: історія козацтва впереміж із сьогоденням. Реклама/співробітництво 👉 @Igorproc Посилання для запрошення 👇 https://t.me/+bmYzKCnaHb82ZGZi Підтримати розвиток каналу 👇 4441 1144 5580 9416 4731 2196 4491 5989

Canal Історії українських козаків. - @ukrkozaki - №6356

Робота кошового отамана в Запорізькій Січі.⚔️🔥💪Постать кошового отамана в українській історії – то як персонаж із старого козацького серіалу: грізний, мудрий, але обов’язково з ноткою шарму, без якого в Січі не проб’єшся в лідери. Кошовий — це не просто головний, це як президент, прем’єр, головний бухгалтер, начальник штабу і улюблений дід всіх козаків в одному. Але не думайте, що він там собі сидів під вербою, курив люльку і роздавав накази – ні, хлопці, це була серйозна робота. Спочатку, щоб стати кошовим, треба було перемогти не одного хитрого дядька на раді, а вже тоді – будь ласка, бери булаву, сиди на чолі війська та думай, як не вляпатись у міжнародний конфлікт з турками, татарами, поляками чи ще кимось.Його влада не була вічною – це не вам неосталінізм якийсь, а справжня козацька демократія: не справляєшся – на тебе вже зранку дивляться з-під брів, а ввечері знімають як стару свитку. При цьому, незважаючи на те, що кошовий мав усі повноваження – від військових до судових – він мусив бути хитрим дипломатом. Якось треба було всіх тих гарячих голів вгамовувати: один хоче в похід на Крим, інший — у Кодак із шаблею, третій просто випити. А кошовий — як заввідділом культури, моралі та бойових дій: має і лад навести, і душу козаку не образити.Що цікаво – обирали його голосуванням, без усяких там списків і електронних урн: зібралися, прокричали, кого хочуть бачити, хтось щось вигукнув голосніше – от тобі й новий отаман. Аби не було підступу, отамани мінялися регулярно, бо добре знали: влада – це штука така, з нею легко загратись і втратити голову, в прямому сенсі. До речі, коли кошового знімали – це не означало, що його скидали в Дніпро з якогось мосту. Часто йому навіть дякували, а іноді й обирали знову. Тобто, система «пішов – повернувся» працювала ще задовго до політиків нового часу.А як вже кошовий ставав на чолі війська – то все, тримайся, Османська імперіє! Він мав право відправляти гінців, вести листування, збирати раду, видавати накази, проводити суди, розподіляти видобуту здобич і ще й слідкувати, аби всі сиділи рівно і не пили горілку в робочий час. Ну добре, з останнім було складно.Загалом, кошовий отаман — це був і батько, і мати, і Google-асистент в одному, який усе знає, усе вирішує, але як зробить помилку – то швидко опиняється в опозиції. Тому й поважали їх, бо то була не просто посада, а справжнє випробування характеру, розуму і міцності нервів.Поділися постом та не забуть про👍
172
25-04-09 12:02