🇺🇦 Украинский язык Українська мова @ukrainx

📌 15 незвичайних українських слів про весну.У нашій мові чимало незаслужено призабутих або ж рідковживаних слів. Пропонуємо 15 вишуканих висловів українською, актуальних саме для весни, які гарантовано прикрасять вашу бесіду. 🔸Напровесні Дивна пора року: ще не остаточна весна, але вже й не зима. Напровесні вдень сяє сонце і розливається тепло, а вночі на листі з'являється іній. 🔸Бринить Бриніти може струна, комаха або струмок. Навесні бриніння вдосталь у лісі. Бриніння — це дзюрчання води, дзижчання мушки або бджоли і навіть виблискування ставка чи щойно розквітлої квітки. 🔸Сутінки Це час між заходом сонця і настанням ночі або ж ранкова напівтемрява. Сутінки огортають землю, коли заходить сонце, але ще не настав остаточний морок. 🔸Серпанок На жаль, зараз багато серпанку за містом від полум'я в полях, пасовищах і на стерні. Серпанок — це легкий туман, дим, пелена, котрі обмежують видимість і ховають обриси. Серпанок часто можна побачити рано-вранці навесні. 🔸Заграва А це слово означає сяяння неба під час заходу чи сходу сонця. Ще заграва означає відблиск чогось яскравого, наприклад, вогнів міста за обрієм. Саме навесні заграва від сонця буває надзвичайно яскравою. 🔸Сяйво Це рівне яскраве світло. Наприклад, сяйво випромінює повний місяць глибокої весняної ночі. Або зірки, які видаються набагато яскравішими після зими. Сяяти можуть ліхтарі ввечері і навіть ваше обличчя після захопливої прогулянки. 🔸Видноколо Це суто українське слово на позначення горизонту. Видноколо — усе те, що можна охопити поглядом аж до обрію. 🔸Легіт Давнє українське слово на позначення легкого приємного вітерця. Легіт навесні теплий і ласкавий. 🔸Баранці Саме легіт жене у весняному небі дрібні кучеряві хмарки — баранці. Їх майже не буває взимку, бо погода не та, а навесні — скільки завгодно. А влітку баранці можна побачити на морі — так теж називають білі пінисті гребені хвиль. Третє значення слова — звичайнісінькі "котики" на гілках. 🔸Строкатий Якщо дивитися на весняні лани за містом з висоти — вони строкаті: де не де лишилися плями снігу, десь уже пробивається зелень, а подекуди розпустилися квіти. І весняний ліс — теж строкатий: нове листя вперемішку зі старим утворює плямисту, яскраву картинку. Строкатішим і яскравішим стає одяг навесні, також строкатими і плямистими можуть бути корови й коні, котрих господарі виводять на пасовища навесні. Навіть птахи — і ті можуть бути строкатими, з різнобарвним оперенням. 🔸Цівка Цівка — маленький потічок чи струмінь. Цівка води вибивається навесні з-під снігу, і коли у вас вимкнули гарячу воду — з крана теж тече лише цівка. Цівка стікає склом вікна під час весняної зливи. У цього чудового українського слова ще багато інших значень, наприклад, цівка мурах, які повзуть одне за одним, або цівка від польоту куль, чи навіть цівка нової думки в бесіді. 🔸Мжичка Якщо бачите цівку на своєму вікні, то за вікном — або справжня злива, або мжичка. Мжичка — це дуже дрібні краплі води, які висять у повітрі,

 Іноді здається, що весь світ тисне одночасно. Слова ранять сильніше, ніж мали б. Події йдуть не за планом. Люди поводяться не так, як ми сподівались. І всередині повільно накопичується злість...тиха, важка, виснажлива.Вона не з’являється раптово.Вона росте з дрібниць: невислуханих слів, несправедливих рішень, втоми, яку ніхто не помітив.І ми звикаємо жити в цій напрузі, думаючи, що це і є сила.Але правда інша.Справжня сила не в тому, щоб тримати все в собі, і не в тому, щоб вибухати.Сила - вона в умінні зупинитись, зробити подих і не дозволити злості керувати твоїм життям.Нерви не змінюють минуле.Злість не виправляє людей.Вона лише забирає теперішнє: ранок, вечір, сон, тепло всередині.Навчитись відпускати - означає обрати себе. Обрати здоров’я замість виснаження. Світло замість темряви.Добро замість отрути, яку ми самі собі щодня підливаємо.Коли ти впускаєш добро, ти не стаєш слабшим. Ти починаєш бачити не лише біль, а й сенс.Спокій - це не втеча. Це вершина внутрішньої сили.І той, хто навчився берегти свій спокій, уже переміг у найважливішій битві, битві за самого себе.Бережіть себе!

 Будьте пильнимиНе піддавайтеся на скарги та маніпуляції. Відносини – це присутність у житті іншого, а не порятунок його. Не плутати із прямим проханням про допомогу. Просять – допоможіть настільки, наскільки це можливо для вас. Будьте готові відійти.Не втягуйтесь у розбирання та звинувачення. Не виправдовуйтесь. Якщо неправі – вибачтеся. Цього достатньо. Якщо завдали великої шкоди почуттям людини – запитайте, що можна зробити, щоб загладити вину. Якщо відповіді не буде, будьте готові відійти. Це вже не про вашу провину, а про його звинувачення. "Вас хвалять - не радійте. Лають - не засмучуйтесь".Не можна постійно вигравати або програвати. Не можна навіть ділити все на програш та виграш. Знайдіть щось, чого навчилися і що нове відкрили в собі завдяки цій події.Ідіть далі своїм шляхом твердим кроком. Будьте такими, що проходять.Проходьте повз чужі конфлікти, плітки, категоричність, оцінність, злобу, помсту, ярлики, заздрощі. Не втягуйтесь у все це, не підтримуйте, не витрачайте свій час... Проходьте... Будьте готові розлучитися.Не чіпляйтеся за ідеї, що вижили себе, пробуйте нове весь час. Не залишайтеся у відносинах, які приносять більше переживань, а не радості, забирають багато сил та відволікають вас від вашого життя.Просто будьте... Поруч, на самоті, в моменті...

 CONTRA SPEM SPERO!Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні, Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть, і настане Ще я для мене весела весна. Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать, І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну, Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Я не дам свому серденьку спати, Хоч кругом буде тьма та нудьга, Хоч я буду сама почувати, Що на груди вже смерть наляга. Смерть наляже на груди важенько, Сніг застеле сувора імла, Але дуже заб'ється серденько, – Може, лютую смерть подола. Так, я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити буду! Геть думи сумні!– Леся Українка