Ренді Лінден, програміст легендарного емулятора Bleem!, нещодавно розповів неймовірну історію про те, як Sega таємно допомагала портувати PlayStation ігри на свій Dreamcast. Це було справжнє корпоративне шпигунство в найкращих традиціях 90-х.Коли президент Bleem! Девід Герпольсхаймер запропонував Ліндену портувати емулятор на Dreamcast, Sega відреагувала несподівано ентузіастично. Компанія надіслала всі технічні специфікації консолі, позичила девкіт з GD-ROM записувачем і все необхідне програмне забезпечення. Здавалося, вони дуже хотіли бачити PlayStation ігри на своїй платформі.Але тут починається найцікавіше. Sega категорично відмовилася офіційно ліцензувати проект, бо боялася судових баталій з Sony. Компанія сказала, що дасть доступ до GD-ROM формату і своїх бібліотек коду тільки якщо Bleem! отримає дозвіл від Sony. А це було абсолютно нереально, всі це розуміли.Тому Ліндену довелося писати весь код Bleemcast з нуля, без використання жодних бібліотек Sega чи Sony. Але Sega надіслала всю низькорівневу технічну документацію по залізу Dreamcast. Це геніальне рішення, як на мене. Вони формально нічого не порушували, але фактично давали все необхідне для роботи.І тут хтось у Sega натякнув Ліндену поїхати в Японію і купити диск Heartbreak Diaries. Це був Mil-CD, альтернативний формат який Sega розробила для додавання мультимедійних функцій на звичайні CD. Компанія планувала випускати на ньому відео і невеликі програми, але тримала технологію в секреті.Саме ця лазівка дала змогу випустити Bleemcast на стандартних CD дисках, обійшовши захист Dreamcast. Я думаю, інженери Sega прекрасно розуміли, що відбувається, і саме тому "випадково" підказали про Mil-CD. Пізніше ця ж технологія дозволила створити Utopia bootdisk і піратські самозавантажувальні копії ігор.Особисто мені подобається ця історія корпоративних інтриг більше за саму технологію. Sega розуміла, що емулятор PlayStation на Dreamcast, це потужна конкурентна перевага, але відкрито підтримувати не могла через загрозу судів. Тому діяла через натяки, технічну допомогу і "випадкові" підказки. Саме такі хитрощі і закулісні ігри робили епоху 90-х такою захоплюючою для всіх, хто любив ігри і технології.