Балтійський регіон розглядається противником як прiорiтетна цiль для перегляду архітектури безпеки.Прецедент.Створюється керований інцидент (прикордонний, авіаційний, кібер, внутрішньополітичний), який використовується як формальна підстава для «вимушених заходів безпеки». Формального оголошення війни немає. Основне завдання — виграти час і розмити відповідальність.Параліч.Придушення зв’язку, управління та спостереження, дезорганізація критичної інфраструктури. Демонстративна авіаційна, дронова та ракетна активність. Мета — зірвати управління, уповільнити реакцію НАТО та створити відчуття втрати контролю. Ставка на швидкість.Сухопутне вторгнення.Введення сухопутних сил з території РБ за підтримки калінінградського угруповання. Дії не рейдові, а спрямовані на зайняття та утримання конкретних районів.Пріоритетні напрямки:Латвія — східні та південно‑східні райони, транспортні вузли.Литва — тиск поблизу Сувалкського коридору з метою створення фактичної загрози його перерізання.Естонія — східні райони як зона обмеженого, але політично значущого контролю.Завдання — створити стійкі опорні зони, розгорнути ППО та оборону, перетворивши присутність на де‑факто нову реальність.Закріплення.Перехід до оборони зайнятих районів. Активна інформаційна кампанія про тимчасовий характер присутності та готовність до переговорів. Одночасно — демонстрація здатності до подальшого розширення дій.Ультиматум.Вимоги адресуються НАТО в цілому. Обмеження військової присутності Альянсу в регіоні, перегляд інфраструктури, політичні гарантії «неподільності безпеки». Присутність військ на землі використовується як головний аргумент тиску, підкріплений загрозою ескалації.Мета.Закріпити обмежений контроль, підірвати довіру до гарантій НАТО та нав’язати політичні рішення через факт сухопутної присутності.