Перехресні стежки | Білал тягає мене на різні заходи, де ми збираємо гроші. Перед збором я...

«Білал тягає мене на різні заходи, де ми збираємо гроші. Перед збором я даю… концерт? Вечір запитань та відповідей? Соло на нервах? Гопак під звуки повітряної тривоги, що виє з мого телефону?»Олена Стяжкіна «Чобіток Зельмана», 2025Цитувати з цієї книжки можна багацько, але саме цей уривок я обрав, бо він приблизно описує жанр роману. Оце все тут є. Це одночасно і роман, і збірка есеїв — цікавий задум! 💬«Чобіток» написаний так, ніби мудрий і дуууже гострий на язик єврей (але це не точно) зі старшого покоління, у нападі спогадів розповідає вам про всіх відомих йому родичів. Слухати/читати це сторінка за сторінкою важкувато — часом треба зробити паузу на те, щоб віддихатися, часом нареготатися, а часом і подумати.✍️ Це родинна сага, що починається на Донбасі 70-х і сягає наших днів, проявляючись поступово, як при проявці фотографій. Поступово також з’являтимуться роздуми/вставні есеї про російську культуру, про генетику, про недолугі радянські штуки, про дитячі кімнати, про феномен українського «як ти?» і багато іншого в стилі Олени Стяжкіної.📖 Голос героя (а написано це від імені чоловіка) дуже сміливий, прямо говорить про те, про що бажає говорити, використовує сучасні меми і знайомі українські наративи, ріже по живому спогадами про окупацію Донбаса, любов до Азовського моря, якого більше немає і бомбардування Маріуполя, але зроблено це так стильно! Це насправді читається, як розмова з інтелектуалом, який не підбирає виразів і не цензурує жарти. Менше з тим, слабкодухим я б не радив, тут є жорсткі місця.🤔 Є тут загадки і недомовки — наприклад, Олексій Чупа як друг дитинства нашого героя, якому нині за 50, або кінець, який може здатися відкритим, але для мене є цілком однозначним. Тут є шикарні історії, які я хотів би пересказати, але почитайте краще самі, вони всі прикрашені контекстом і особистостями героїв, які дивляться зі сторінок живими очима. Але є тут і наскрізний сюжет — власне, життя. Лиш не чекайте карколомних поворотів, все тут пливе, як річка часу. ☝️ Книжка непроста і в’язка. Оманлива, як пам’ять, і часто неприємна, як вона ж. Одночасно страшно весела і страшно страшна. #раджу_почитати, якщо вас не злякає цитата про Маріуполь, яку я наведу насамкінець:З нашого підвалу ми не бачили, як місто перетворюється на пащу зі зламаними почорнілими зубами, але я знаю напевно, що тепер його любитимуть так, як ніколи не любили. 💔💔❤️‍🩹❤️‍🩹