📖🎧 Послухав у Librarius чудовий короткий роман, люблю короткі романи! Я взагалі не по ностальгії, як і Олег з Ярою — герої «Весілля Настусі». Вони, як і я, люблять теперішнє, Олег навіть думає про майбутнє. Вони потрапляють у роман-подорож, вимушене повернення додому на Донбас у сімейних справах. Ольга Богомаз жорстоко лупить їм по щоках минулим, створює у романі обставини, коли брат з сестрою їдуть на весілля й опиняються на похоронах (різних людей, аж такої трагедії тут немає). Одне з основних вражень від роману — позитивні, але нервові люди, які попри своє бажання опинилися у ностальгійному минулому (дуже їх розумію). Все це починає накочувати на них з усіх сторін – спогади, думки, старі знайомі, переосмислення незвіданого… І ох, як я це відчуваю, коли вони всіма силами намагаються вирватись і звалити, порушивши будь-які сімейні норми. 👨‍👩‍👧‍👦 Ще одне — стосунки між братом і сестрою. Вони живі, близькі і водночас малознайомі. Дуже життєво. 🎨 Також, тут є цікава лінія життя батька-художника, це мені окремо сподобалось. 😫 А от російські діалоги у озвучці — це дно. Якщо у книзі можна пропустити і читати переклад, то озвучка просто вбиває цією свинособачою. Це, звісно, вічно дискусійне питання, чи варто у книгу взагалі вставляти свинособачу, навіть якщо ми розуміємо, що деякі герої нею говорять, але ще й озвучувати це? Та ну..🤔 Чи все вартує пам’яті? Я нині вважаю, що ні й продовжую намагатися забувати. Але питання дискусійне. #раджу_почитати і подумати.