Думка, яку я підслухала - У нас багато злості через те, що ми живемо не в тому світі, який нам обіцяли в дитинстві.Нам казали - не переходь вулицю на червоний. Але самі дорослі часто порушували це правило, ніби "інколи можна". Нам казали - не можна брехати, зло повертається, погані люди завжди отримують заслужене покарання. Але виявилося, що часом брехати можна, зло так ніколи й не повертається, а погані люди продовжують робити свої темні справи. І ніякого покарання не несуть.І моє улюблене - дорослі знають, що роблять. У світі, де я і сама тепер доросла, немає ніяких "дорослих". Є просто діти, які виросли, але так і не вирішили десятки своїх проблем. Яким болить від отриманих травм протягом життя - ось це і є дорослі.У нашому реальному світі дорослі розв'язують війну, беруть хабарі, б'ють власних дітей, коли відчувають безпомічність і брак слів. Хіба це дорослі?Можливо, в нас усіх так багато злості саме через те, що дітьми ми уявляли цей світ справедливим. І ті ж "дорослі" хотіли як краще для нас, і казали, як жити правильно. Без уточнення, як житиметься насправді.Без висновків, просто думки на ранок.