Estadísticas de telegram channel - @ukrain1an_division

🇮🇱🤝🇮🇷 Союз Ізраїлю та Ірану: Поставки зброї, інструктори, обмін розвідданимиЦими днями, улітку 1982 року, Ірано-іракська війна перейшла в нову фазу: Іран звільнив втрачені території й розпочав контрнаступ. Попри неприкриту ворожість, Ізраїль і Іран де-факто неочікувано опинилися в союзі, який мав на меті послаблення Іраку, що стало одним із чинників зміни ходу війни.Ізраїль був одним з основних постачальників військової техніки до Ірану: прикладом цього є передача ним через посередників ракетних систем і деталей для іранських танків (Segev, 1988) та запасних частин до американських літаків F-4 Phantom іранської армії (Gwertzman [1]/[2], 1981) у 1981–82 рр.Крім того, Ізраїль надавав власних військових інструкторів під час війни, а сторони регулярно обмінювалися даними розвідки. Особливо яскравим епізодом стала операція «Опера», в рамках якої 7 червня 1981 року, завдяки іранським розвідданим Ізраїль знищив найбільший у Іраку ядерний реактор «Осирак» (Kaye, Nader, Roshan, 2011).ukrain1an ꑭ division

❤️‍🔥☪️ Язичництво – шлях до ісламуСучасне т.зв. «неоязичництво» не є фінальною точкою духовного шляху – це транзитна форма, яка схиляє особистість до, зокрема, й ісламізації. Через заперечення християнства, насмішки з його моралі, ідею «релігії рабів» та культ, буцімто, сили, воно послаблює ідеологічний імунітет громади і підштовхує людину до релігії, яка нібито пропонує маскулінність, впідпорядкованість, чітку ієрархію й «прямий зв'язок з могутнім богом» – до ісламу.Іслам, з його жорсткою догматикою, стає логічним продовженням язичницького несприйняття християнської аскези, смирення і прощення: те, що починається як радикальне заперечення та заміщення християнської традиції, нерідко завершується прийняттям мусульманської віри.Саме християнство запропонувало ефективнішу альтернативу язичництву в протистоянні сектанському, юдейському та іншим деструктивним впливам минулого, боротьбі проти ісламського терору; саме воно стало релігійною основою європейської цивілізації, тому послаблення християнства в клерикальній сфері – відкривають двері для повзучої ісламізації. Центральною проблемою цього явища є не стільки питання сповідання віри, але історичної спадкоємності християнських народів та поваги до їхніх соціокультурних надбань.ukrain1an ꑭ division

🇺🇦🇷🇺 Українець, що дав Росії назву (до дня народження Феофана Прокоповича)Феофан Прокопович – київський інтелектуал, вихованець Києво-Могилянської академії, який став ключовим ідеологом реформ Петра І. Освічений у європейських університетах, він відіграв центральну роль у впровадженні абсолютизму в Московії, обґрунтував підпорядкування церкви державі та створив інтелектуальну основу нової імперської моделі.Серед його найважливіших ініціатив – утвердження назви «Росія» як державної. До початку XVIII століття вона мала радше церковний характер і стосувалась історичної Русі. Після перемоги у Великій Північній війні саме Прокопович запропонував закріпити її за існуючою країною. У 1721 році, з нагоди проголошення Російської імперії, він публічно представив цю назву як символ наслідування спадщини Київської Русі.Так український діяч сприяв появі ідеологічної конструкції, що дозволила Московії привласнити руське історичне минуле. Цей крок став основою для тривалого імперського міфу, який згодом використовували для заперечення української окремішності. Прокопович, сам того не прагнучи, став архітектором не лише реформ, а й найменування та історичного образу держави, яка сьогодні називає себе Росією.ukrain1an ꑭ division

🇺🇦🫡 День Героїв УкраїниДата 23 травня є нагодою вшанувати тих, хто ладен віддати життя за власну націю та країну; але сьогодні ми згадуємо не тільки про численні самопожертви, але й про силу, які уособлювали Герої, та цінності, які вони відстоювали.Українці здавна черпали натхнення у виявленнях відваги – від козаків і Січових Стрільців до Героїв Крут, воїнів УПА і дивізійників «Галичини», Героїв Небесної Сотні. Їхню справу гідно продовжували сучасники – Микола «Крук» Кравченко, Сергій «Деймос» Заїковський, Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло, Тарас «Вовк» Бобанич, Олександр Мацієвський та багато інших відомих і невідомих, але однаково визначних для українського руху постатей.Це не просто імена – це обличчя цілої епохи, кожне із яких залишилося в свідомості та продовжує поставати прикладом і надихати на боротьбу. Ми можемо питати себе, що зробили б на їхньому місці, але важливіше – що ми зробимо тепер, аби зберегти їхню пам’ять і не допустити, щоб ці жертви стали марними.Слава Героям України – живим і безсмертним!ukrain1an ꑭ division

🇺🇦🟥 40-денний бунт українців у ГУЛАГу: Кенгірське повстанняЦього дня, 16 травня 1954 року, в таборі Степлаг, поблизу Кенгіру, сталося одне з найбільших повстань в історії ГУЛАГу.Його ініціаторами стали політичні в’язні, значну частину яких становили українці – члени ОУН, вояки УПА; та бійці балтійського антирадянського підпілля «Лісові брати».Після того, як охорона розстріляла 13 ув’язнених, арештанти витіснили наглядачів та захопили територію табору. Бунтівники негайно організували власну адміністрацію, створивши структуру самоврядування, яка включала органи охорони, медичну службу, а також інші необхідні установи. До відповідних ініціатив долучалися, зокрема, й жінки.Координацію повстання здійснював підпільник Віталій Скірук. В’язні вимагали припинення насильства, розмежування політичних і кримінальних арештантів та розслідування відносно адміністрації установи. Однак радянська влада відмовилася вести будь-які перемовини з бунтівниками.26 червня, на сороковий день повстання, війська МВС здійснили штурм, у результаті якого загинуло від 500 до 700 осіб, частину з яких розстріляли, а деяких просто розчавили танками.Інформація про події довгий час залишалася засекреченою. Лише значно пізніше, завдяки спогадам учасників та закордонним публікаціям, трагедія стала відома широкому загалу.Фото 1: «Кров Кенгіра», зарисовка учасника повстання Юрія Ференчука. 1993 р.Фото 2: «Особлаг» (Особливий табір) Степлаг біля Кенгіру.Фото 3: Очільник повстання Віталій Скірук.ukrain1an ꑭ division

🕊 Кінець Другої світової, трагедії українського та інших народів8 травня 1945 року набув чинності Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, який ознаменував завершення бойових дій у Європі та поклав край наймасштабнішому в її історії конфлікту.Бойові дії, що забрали життя більше 70 мільйонів людей, стали наслідком протистояння двох деструктивних для українства експансіоністських ідеологій.У першу чергу ця дата є даниною пам’яті всім, хто боровся за ідею незалежної української держави. Сьогодні ми вклоняємо голови перед бійцями ОУН та УПА, а також перед тими, хто боровся за здобуття української державності, воюючи у складі формувань Третього Рейху: перед солдатами СС «Галичина», легіонів «Нахтігаль» і «Роланд», УВВ та іншими.Незважаючи на пряму причетність до початку конфлікту, десятиліттями СРСР формував культ миротворця, проте саме радянська система найбільш ганебно ігнорувала втрати й трагедії мимовільних учасників цієї жахливої війни, а особливо червоноармійців та власних ж громадян, які постраждали в ній чи не найбільше.8 травня має стати Днем пам’яті героїв та жертв цих руйнівних подій, а його вшанування повинно засередитися на повазі та скорботі, але не на оспівуванні тріумфу СРСР або т.зв. «цивілізованого» світу.ukrain1an ꑭ division

🟥🇺🇦🇵🇱 Волинська трагедія та інші взаємні етночистки: Мир і союз УПА та антирадянських сил ПольщіПісля жорстокого українсько-польського протистояння 1943–1944 рр., зокрема Волинської трагедії та інших обопільних етнічних чисток, навесні 1945 року обидві сторони – українське (УПА, ОУН) і польське (АК, WiN) підпілля – прийшли до розуміння необхідності припинення взаємної боротьби через нові реалії, а саме встановлення радянської влади по обидва боки нового кордону.21 травня 1945 року в присілку Жар біля села Руда-Ружанецька відбулася знакова зустріч командирів УПА та польських формувань. Було досягнуто порозуміння, що поклало край бойовим діям між сторонами на Холмщині та Розточчі.Перемир’я також закріплювалося подальшими переговорами: 18 травня 1946 року представники УПА та польських загонів «Вольношць» і «Нєподлєглосць» домовилися про розмежування зон впливу, обмін розвідданими, спільну боротьбу проти НКВС, УБ та комуністичних агентів. Було погоджено механізми перетину ліній розмежування, правила взаємного захисту та паролі для зв’язку.Попри дії окремих радикальних елементів, згадані угоди загалом зберігали свою чинність. Крім того, результатом співробітництва стали спільні антирадянські військові операції українсько-польських сил.Фото: Перемовини представників УПА та польських загонів «Вольношць» й «Нєподлєглосць». 18 травня 1946 р.ukrain1an ꑭ division

🇺🇦🇺🇦 Заснування батальйону «Азов»У травні 2014 року в структурі Міністерства внутрішніх справ України було створено добровольчий батальйон особливого призначення «Азов». Його основу склали волонтери, активісти Майдану, ветерани бойових дій та учасники націоналістичних організацій, які ще з весни почали самоорганізовуватися для участі у збройному спротиві на Сході України. Організаційне ядро формувалося навколо неофіційної бойової групи «Чорний корпус», яка з квітня проводила тренування та координувала дії добровольців.Заснування батальйону стало можливим завдяки ініціативі самих бійців та підтримці Міністерства внутрішніх справ, яке дало офіційний статус новоствореному підрозділу. Базу для розміщення було розгорнуто в селищі Урзуф поблизу Маріуполя – важливого стратегічного центру на узбережжі Азовського моря. Командиром «Азову» було призначено Андрія Білецького, який до цього очолював «Чорний корпус» і мав багатий організаційний досвід.Згодом, уже 13 червня 2014 року, батальйон «Азов» вперше повноцінно взяв участь у бойових діях – звільненні Маріуполя від проросійських збройних формувань. Підрозділ діяв у складі спільного штурмового угруповання, взявши активну участь у зачищенні міста. Ця операція стала символічною віхою становлення «Азову» як ефективної військової одиниці у насиченій історії російсько-української війни.Фото 1: «Азов» на військовому параді в Маріуполі, червень 2021 р.Фото 2: «Чорний корпус» в лісах під Харковом, 1 травня 2014 р.Фото 3:Азовці займають позицію біля БМП-2, липень 2014 р.Фото 4-5: Бійці «Азову» в Широкино.ukrain1an ꑭ division

🇺🇦🇷🇺 Пожежа та протистояння в в Одесі 2 травня 2014Сьогодні, 2 травня 2014 року, Одеса опинилося на межі. У полум'ї та зіткненнях між українськими патріотами та проросійськими активістами загинули 48 осіб, переважно учасників «Антимайдану», які знайшли притулок у Будинку профспілок. Ще понад 250 людей отримали поранення.Конфлікт розпочався на Грецькій площі, де сепаратистські налаштовані бойовики, озброєні та організовані, спробували зірвати мирну ходу проукраїнських активістів та футбольних фанатів. Тоді місто стало свідком насильства, перших пострілів та перших жертв.Коли «антимайданівці» були відтиснуті до Куликового поля, вони укріпилися в Будинку профспілок. Саме звідти почалися напади із використанням "коктейлів Молотова", що і стало першопричиною масової пожежі, яка обернулася фатальними наслідками. Люди гинули від вогню або вистрибували з вікон: рятувальники прибули із запізненням, коли ситуація вже набула критичних масштабів.Протягом наступних років навколо подій 2 травня виникли численні міфи – про «нову Хатинь», «отруйні гази», «розстріли у підвалах» тощо. Це стало частиною інформаційної війни Кремля, спрямованої на розпалювання ненависті та виправдання агресії провокаторів. Однак жодне з цих тверджень не знайшло підтвердження.2 травня стало днем, коли Одеса змогла зберегти свою цілісність, відстояти волю власних мешканців та дати відсіч сепаратизму.ukrain1an ꑭ division

🇺🇦🇷🇺 Останній антиокупаційний мітинг у ХерсоніДо повномасштабної війни міський голова Херсона Ігор Колихаєв відкрито підтримував ідею відновлення економічних зв’язків із РФ, а вже під час вторгнення він же закликав мешканців міста утримуватися від будь-якого спротиву. Ба більше – протягом перших місяців окупації Колихаєв продовжував виконувати обов'язки мера вже захопленого росіянами Херсона.Однак значна частина жителів міста поділяла зовсім інші настрої. 27 квітня 2022 року в тимчасово окупованому Херсоні російські військові жорстоко розігнали низку проукраїнських демонстрацій. Проти їхніх учасників було застосовано фізичну силу, сльозогінний газ, світлошумові гранати, подекуди й навіть стрілецьку зброю – унаслідок цих дій цивільні зазнали серйозних травм, таких як відкриті переломи, хімічні опіки, вогнепальні поранення тощо.Паралельно з цим в області фіксувалися випадки викрадення цивільного населення, зокрема журналістів, представників місцевого самоврядування, громадських діячів та активістів.ukrain1an ꑭ division