Estadísticas de telegram channel - @ukr_pravda

Для чого Зеленському "перезавантаження" Буданова, Федорова, Шмигаля, Малюка та інших?Перший етап президентства Зеленського найточніше можна було б назвати за фразою із дебатів на стадіоні "Я – ваш вирок". Другий – словами з найвідомішого воєнного звернення – "Президент тут". Нова версія Зеленського ще не названа, але її вже можна описати як підготовку і до війни, і до миру. А нещодавні кадрові дислокації – це лише перша партія з прогнозованих відставок / призначень у рамках умовної кампанії оновлення Зеленського до "версії 3.0".Що означають гучні перетасовки останніх днів для майбутнього влади і країни? Пояснюємо:1. Буданов має в очах американців два великі плюси. По-перше, у нього є реальний погляд на стан справ на війні. По-друге, він не залучений в останні гучні корупційні скандали. Крім цього Буданов – чи не єдиний у країні має прямі робочі контакти з росіянами. 2. Власне, посилення переговорної групи і "децентралізація" контактів з американцями мають стати головними змінами, які принесе призначення Буданова. Зовнішній трек, до речі, для самого глави ОП був однією з головних причин погодитись на нову посаду.3. Перманентні спроби Михайла Федорова стати міністром оборони тривають уже кілька років."У Міши є ціла концепція нової технологічної війни, він її з боями просуває уже давно, але система опирається, як може. Якщо Міша реально стане міністром оборони, то все це розвернеться на повну силу", – пояснює причину походу Федорова в МОУ один із топів з влади в розмові з УП.4. Можливе призначення нового міністра оборони відкриє шлях до ще не оголошених, але вже очевидних кадрових змін на найвищому рівні командування армією. Ще влітку, коли формувався уряд Свириденко і Федоров вкотре був серед кандидатів на пост міністра оборони, він пропонував замінити Сирського і його команду. Чи вдасться це йому тепер, складно сказати.5. Врешті, за країну можна лише порадіти: вперше за багато років Міненерго очолить людина, яка знає цю сферу. До походу на держслужбу Денис Шмигаль успішно очолював одну з найбільших у країні Бурштинську ТЕС.6. Наскільки відомо УП, глава СБУ Василь Малюк відмовлявся писати заяву про відставку через те, що у нього на завершальній стадії перебуває кілька операцій масштабу "Павутини", кидати їх зараз було б злочином. Але, мовляв, якщо є такий запит у президента, то хай він передає це питання в Раду і парламент визначається. 7. У Зеленського ж, по-перше, бачили у Малюку одне з облич продюсованого Єрмаком наїзду на НАБУ / САП, від якого ОП намагається відсторонитися. По-друге, Малюку на карб ставлять, що Служба в тилу займається неприкритою "комерцією". У команді самого Малюка натомість вважають, що відставка є помстою Єрмака, досі присутнього в орбіті президента, за позицію глави СБУ в часи "Міндічґейта" та обшуків у ексглави ОП.

Що нам розповів військовий аналітик Майкл Кофман?Чому тактика виснажливого наступу не дає росіянам можливості для великого оперативного прориву? Чи варто очікувати перемир'я найближчим часом, і чому Україна сьогодні не має погоджуватися на мир фактично на умовах капітуляції? Тезово переказуємо нашу розмову з американським військовим аналітиком українського походження:Про те, як розвиватимуться бойові дії зараз: Думаю, 2025 рік склався для України краще, ніж очікувалося. Можливо, нас чекає місяць – два стабілізації. Так само було і минулого року. Зазвичай набагато складніше вести наступальні дії з грудня до лютого. Про те, на якому етапі війни ми зараз: Здебільшого це війна на виснаження з позиційними бойовими діями. Поширення високоточних засобів ураження і повсюдне спостереження на полі бою значно ускладнили для обох сторін проведення маневрів будь-якого масштабу. (…) Виглядає так, що жодна зі сторін давно не може просунутися, але я б не сказав, що війна в глухому куті.Про те, чому не все можна виміряти в захоплених територіях: Ця війна не характеризується суцільними лініями оборони. Українські позиції являють собою розрізнені групи військ, розташовані на значній відстані одна від одної, і російські війська прагнуть їх обійти. Поле бою – перекриття зон дії безпілотників, де українські та російські позиції перемішані в містах. Присутність не означає контроль. Тому набагато складніше зрозуміти, хто що контролює, і лінія фронту перетворилася на набагато більш розмиту зону.Про те, хто матиме перевагу у війні на виснаження: На коротший термін Росія має перевагу в живій силі та матеріальних засобах. Її ударна кампанія зосереджена на енергетичній інфраструктурі, а зараз у нас настала зима. А українська ударна кампанія зосереджена на економічних ресурсах Росії та її здатності продовжувати війну. Це впливатиме на наступні 6+ місяців.Про живу силу в Росії: Якщо подивимося на живу силу, цього року, найімовірніше, понад 90% контрактників, яких набирала Росія щомісяця, пішло на покриття втрат. Росія вже не може нарощувати свої сили, як це було в попередньому році. Якщо нинішні тенденції збережуться, у них виникнуть проблеми з укомплектуванням особового складу в підрозділах і з наявністю робочої сили в наступному році.

Чи зможе Путін відрізати Україну від моря?Що таке тіньовий флот, як Захід намагається з ним боротися та наскільки ефективні такі спроби? Ми поговорили з керівником Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень та головним редактором порталу BlackSeaNews Андрієм Клименком, а ось тезово викладаємо:Про те, що таке "тіньовий флот Росії": Так званий "тіньовий флот" – це одна з найбільших містифікацій 20-х років XXI століття. Тому що його не було і немає. Існує танкерний флот, який возить російську нафту. В нашій базі даних, яку ми сподіваємось викласти у відкритий доступ десь у першій половині січня, зараз приблизно 2100 таких танкерів. Про міф про цінову стелю на російську нафту: Її придумали в адміністрації Байдена в той же час, що й ембарго. Нафта, яку возять танкери з Росії, не має бути дорожчою ніж $60 за барель. Тоді ж у грудні 2022 року Путін видав указ, яким заборонив продаж російської нафти компаніям, що прописують у контрактах стелю цін. В 2023–2024 роках були десятки журналістських розслідувань: репортерам поставили завдання дізнатися ціну, коли танкер приходить у порт, скажімо, в Індії. В результаті всі відповіді були: ціна – ринкова. Про обʼєми транспортованої нафти: В середньому (щомісячно) ходить 100 танкерів сирої нафти, які з Балтійського моря возять 11 млн тонн нафти на місяць. Кожний бере приблизно 100 тисяч тонн, іноді 150 тисяч. І кількість цієї нафти не зменшується через санкції. От, наприклад, якщо взяти частку перевезень підсанкційними танкерами – у січні це було 14%, у жовтні вже 38,8%. Тобто якщо збільшиться санкційний список на 100, 200 чи 300 танкерів – значить, складати вони будуть не 40%, як зараз, а 60.Про російських військових на танкерах: За нашою інформацією, на танкерах, які возять російську нафту, кілька місяців тому з'явились супроводжуючі. Це російські офіцери, перевдягнені в форму цивільних моряків. І саме вони вирішують: дотримуватись розпоряджень берегової охорони конкретної країни чи ні. Є таке страшне слово – ескалація. Захід боїться Росії. І це психологічно треба зламати. Нема чого боятися Росії в Балтійському морі.Про те, як росіяни можуть скористатися обержністю Заходу: Ракету "Іскандер" і ракету "Калібр" можна запускати з типового стандартного морського контейнера. Тобто існують варіанти всіх ракетних озброєнь, які модифіковані під універсальний 20- чи 40-футовий контейнер, який перевозить будь-яке судно. Тобто він виглядає абсолютно так же, як виглядає звичайний контейнер зі шмотками з Китаю, але там всередині пускова установка. І те, що військові моряки і берегова охорона країн Європи не контролюють цей потік – це проблема. Росіяни це прекрасно знають. В " час Ч" вони це використають.Про те, наскільки ефективними є українські атаки на танкери: Для наших партнерів це сигнал, що в України уривається терпець дивитись, як вони розповідають про свою "завзяту боротьбу з тіньовим флотом", але це не призводить до зменшення обсягів. Крім того, в контексті перемовин це демонстрація того, що в України є карти. (...) Але не треба думати, що одиничні випадки призведуть до кардинальних змін. Їх має бути багато.Про те, чи може Путін відрізати Україну від моря: Путін нагадує мені акулу в акваріумі торгового центру. Немає спроможності на сьогоднішній день у Путіна виконати свої погрози. Тому він і біснується.

Як Міндіч придбав 77 квартир у Києві зі знижкою 60%?Заробити гроші нечесним шляхом – це лише пів справи, адже далі їх ще треба "відмити". Міндіч довго не фантазував і інвестував майже 90 млн грн у престижну нерухомість Києва, причому зі знижкою щонайменше 63%. Тож що це було насправді: вигідна інвестиція чи банальний хабар? Зʼясовуємо: 1. У січні 2022 року "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Генезіс", який з 4 жовтня 2021 року належить Міндічу, уклав 77 договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири у першій черзі будівництва ЖК Riverdale на суму 88,4 млн грн. 2. ЖК бізнес-класу Riverdale почали будувати компанії Perfect Group та "Альтіс-Девелопмент" на столичній Деміївці. Perfect Group фактично належить нардепу від групи "Відновлення України", обраного за списками ОПЗЖ, Дмитру Ісаєнку. "Альтіс" – компанія відомого забудовника Олександра Глімбовського, тестя ексголови Державної фіскальної служби Романа Насірова.3. У жовтні 2025 року фонд Міндіча розірвав 77 договорів на купівлю квартир. Заявлена причина – "істотне порушення забудовником строків введення об'єктів будівництва в експлуатацію". Забудовник зобов'язаний повернути фонду сплачені кошти протягом трьох років. Коваль не відповів на запитання, чи почала компанія повертати кошти "Генезісу" через конфіденційність договірних відносин між приватними особами.4. 13 листопада Зеленський запровадив санкції проти Міндіча. Після цього Нацкомісія з цінних паперів і фондового ринку заборонила компанії, яка управляла активами фонду Міндіча виплачувати дивіденди за цінними паперами та здійснювати розміщення, викуп і їх продаж до закінчення строку дії санкцій, а також заблокувала активи "Генезіса".5. Фонд Міндіча купував квартири за ціною 18 тис грн ($640 за тогочасним курсом) за квадратний метр. За даними сайту ЛУН, у січні 2022 року покупець "з вулиці" мав заплатити щонайменше 48 тис грн ($1700) за "квадрат" в Riverdale. Тобто фонд Міндіча мав би сплатити за 77 квартир мінімум 235 млн грн замість 88,4 млн. У іноземній валюті різниця вартості між ринковою та фактичною становила щонайменше $5,2 млн.6. Такий суттєвий демпінг з боку Perfect Group може бути прихованим хабарем Міндічу у вигляді знижки на квартири. Що стоїть за знижкою фонду Міндіча від компанії Ісаєнка – питання відкрите. Поза тим, журналісти УП неодноразово фіксували Ісаєнка за візитами у лазню на Трухановому острові, куди приїжджав Міндіч.7. За інформацією ЕП, розірвання 77 договорів фонд юридично провів наприкінці жовтня, про що прозвітували в НКЦПФР вже після накладення санкцій РНБО. Ці угоди не посвідчувались нотаріально. На думку співрозмовника ЕП, це може свідчити про те, що розірвання договорів відбулось "заднім числом" вже після запровадження санкцій проти Міндіча.

Що нам розповів детектив НАБУ Руслан Магамедрасулов?В інтерв'ю УП Магамедрасулов уперше детально розповідає про обставини затримання, майже п'ять місяців в СІЗО, роботу над операцією "Мідас", тиск з боку силових структур. Словом, історію про те, як детектив може стати об'єктом переслідування швидше, ніж фігурант справи – об'єктом судового вироку. Дуже радимо дивитися або читати повну версію, а ось – тезово: Про причини обшуків СБУ: По-перше, я багато працював і багато людей були об'єктами моєї зацікавленості з боку документування. Плюс вони сформували собі таку якусь картину, що я начебто маю безпосередній контакт з керівництвом НАБУ і САП. Тобто в межах своєї діяльності я з ними постійно комунікую. І вони вважали, що я – якийсь такий центр впливу: вони мене затримають, на мене натиснуть, і я дам якісь начебто викривальні покази. Я не був кінцевою метою. Головні цілі були Семен Кривонос і Олександр Клименко.Про участь в операції "Мідас": Я виконував вузьке коло задач, які я саме міг виконати. Я не був старшим слідчим групи, я взагалі не здійснював слідчої діяльності. Моя задача була реалізувати певні заходи щодо конкретних осіб.Про звинувачення щодо контактів з РФ: Звісно, це неправда, тому що комунікація з Рашкою в мене взагалі відсутня будь-яка. І якщо вона була б, я думаю, що вони б це показали. Але її не показали, тому що її не існує в принципі. Моя позиція щодо України зрозуміла, чітка, прозора. В 2022 році я охороняв Офіс президенті (...). А надалі ми були і в Мощуні, і в Бучі були в перші дні після звільнення, виконували завдання певні в межах співпраці з СБУ Києва і Київської області.Про звинувачення щодо батька: Для того щоб підтягнути цю історію ще якось, вони зробили штучне листування батька в Телеграмі – стандартна історія взагалі, вже навіть смішно. Тому що під час отримання негласних слідчих розшукових дій ти отримуєш доступ до безпосередньо самого акаунту і в принципі можеш з нього уже листуватися. Батьку моєму 65 років, він в Телеграмі здебільшого зідзвонюється, він майже ніколи не пише, короткі слова. А тут прямо така розмова змістовна, де моє ім'я повторюється рази 3 чи 4. Про історію з "гаманцем" Клименка: Під час обшуків вони бачили і квартиру моєї нареченої, і мою квартиру. Там немає жодних статків. Квартира, куплена за програмою "єОселя" в 2024 році. Старе житло без ремонту. У Дніпрі знайшли 2,5 тисячі євро, і вони просто зникли. Це були всі мої заощадження на той момент. Ці уявлення – про "общаки", чорну готівку – це проєкція їхнього власного досвіду. (...) З Клименком ми знайомі багато років, ще з першого набору НАБУ. Комунікували в межах роботи, не більше. Про перспективи цієї справи: Це виглядає як радянський принцип: "була б людина – стаття знайдеться". І це страшно. Бо якщо так працюють щодо працівників НАБУ, людей, які розуміють право і процедури, то що тоді відбувається зі звичайними громадянами чи журналістами?Про Єрмака: У "Мідасі" є серйозні речові докази, і я сподіваюся, що детективи НАБУ доведуть справу до кінця в межах закону.Про те, чи можемо ми побачити в матеріалах справи представників вищого керівництва держави: Я сподіваюся, що так. Але є стара й дуже точна фраза: головне не те, що ми знаємо, а те, що ми можемо довести.Про те, скільки обшуків проведено у межах справи проти Магамедрасулова: Більше 100. Вони фактично йшли по моїй телефонній книжці: контакти, джерела інформації. Були зафіксовані випадки побиття людей, людей утримували по кілька днів, вимагали покази проти мене. Це була репресивна машина.

Складний вибір Зеленського. Хто може замінити Єрмака на Банковій?Між ким і ким обирає президент, що означатиме можливе призначення кожного з кандидатів на посаду глави Офісу та чи справді старий глава ОП натоптує нову стежку до президента? Розповідаємо:1. Відомих наразі кандидатів лишається двоє: Федоров і Буданов. Призначення Федорова ілюструватиме віру Зеленського в те, що він ще зможе виграти наступні президентські вибори. Очільник Мінцифри уже тривалий час "веде" президента і "Слугу народу" в політтехнологічному сенсі – залучає технологів, шукає стратегії, обдумує ребрендинг тощо. 2. Єдиний "недолік" Федорова – він надто радикально налаштований на швидкі реформи: від заміни кадрів в ОП, найперше Олега Татарова і людей Єрмака в системі, до заміни Сирського та реформи ДБР тощо. Власне, саме після оголошення "списку реформ" Федорова на початку грудня президент взяв паузу в розмовах про призначення глави ОП, пославшись на активізацію мирних переговорів.3. Буданов, на відміну від глави Мінцифри, навряд чи буде ламати політичну систему Зеленського чи вдаватись до шокової кадрової терапії. Навпаки, Буданов якраз та людина, яка в очах Зеленського здатна забезпечити стратегічний статус-кво. І йдеться не про стабілізацію системи на кілька місяців, а про речі куди більш масштабні, аж до забезпечення мирної передачі влади і гарантій персональної безпеки в разі, якщо Зеленський вирішить не балотуватись вдруге.4. Для керівника ГУР перехід на Банкову цікавий кількома речами. По-перше, це може стати його першою чисто політичною посадою. По-друге, статус глави ОП автоматично дасть йому якщо не формальний, то фактичний контроль над перебігом мирних переговорів. І керівник ГУРу може використати це як трамплін для політичного старту.5. Країна уже третій тиждень живе без глави ОП, і ще жодна інституція не завалилась. Щоправда, і надмірно затягувати з призначенням керівника своєї канцелярії президент не може. Кожен наступний день зволікань породжує нову хвилю поки кулуарних пересудів про те, що насправді Єрмак нікуди не зник.6. За даними УП, минулого тижня Зеленський поновив своє телефонне спілкування з колишнім главою ОП. За деякою інформацією, Єрмака навіть бачили на в'їзді до резиденції президента. Активність ексглави ОП та його часті візити в одну зі спецслужб створюють жахливий інформаційний фон для президента.7. Якщо чутки, що Єрмака звільнили тільки про людське око, а він і надалі зберігає вплив на систему, отримають хоч якісь підтвердження, то Зеленський ризикує втратити головну підвалину суспільної підтримки – віру в те, що він здатен виправити ситуацію, позбутися свого токсичного оточення і зосередитись на порятунку країни.

Як ЄС розблокував рух України до вступу та що буде далі?Новина, що прийшла у четвер зі Львова, пролунала справжньою сенсацією. Хоча сама по собі ідея про те, щоб в обхід угорського вето розблокувати рух України до вступу, точно не є несподіванкою. У чому полягає новий план, і чи не зможе Орбан його знову заблокувати? Пояснюємо:1. Суть у тому, що вирішили обійтися взагалі без формальних рішень Ради ЄС. Лише одноосібне рішення данського головування, підтримане Єврокомісією. А щоб офіційно повідомити про нього усім іншим державам, Данія скликала неформальну зустріч Ради у Львові. Нова схема для України стала результатом дискусій з усіма членами ЄС, і навіть Угорщина про неї знала – але була нездатна заблокувати. 2. Отже, головуюча країна разом з Єврокомісією повідомили усіх, що беруть на озброєння нову систему, що отримала у Брюсселі назву "фронтлоудинг" (Frontloading). У рамках цього "фронтлоудингу" Україні передають всі дані, які необхідні Києву для подальших технічних переговорів з Комісією відразу по трьох кластерах: "Основи", "Внутрішній ринок" та "Зовнішні справи". 3. Зокрема, Україні передали критичний для переговорів документ – переговорні позиції ЄС по кожному з цих кластерів (Draft common position). Досі у ЄС діяла жорстка заборона на те, щоб комунікувати державам-кандидатам європейські DCP до того, як переговори за відповідними кластерами офіційно розпочнуться. Тепер, за наполяганням данців, це табу зламане.4. Тепер в Угорщини немає можливості блокувати переговорний процес. Навіть якщо формально кластер все ще заблокований, ми можемо продовжувати технічну роботу, яку необхідно виконати у рамках переговорів. Є перелік реформ і ніхто не може накласти вето на проведення Україною цих реформ.5. Вже є неформальна домовленість із кіпрським головуванням про те, що вони на початку року аналогічним чином передадуть Україні DCP за рештою трьома секторами. 6. З одного боку, Київ і сам прагнув перевести переговори на суто технічний рівень, без політичного впливу та постійної "угорської загрози". З іншого боку, Києву тепер немає на кого кивати, якщо Україна не зможе виконати необхідний перелік задач. Тепер усе залежить від України. 7. Втім, закрити очі на існування Орбана також не вийде. Норма про те, що розширення ЄС потребує одностайності – лишається у договорі ЄС. Понад те, відкриття і закриття глав теж потребує одностайних голосувань. Таким чином данська схема передбачає не поблажки, а пришвидшення. Щоби не втрачати час Україна і Єврокомісія вже зараз, поки Орбан формально зберігає своє вето – хочуть довести переговорний процес хоч до завершення. А коли угорське вето впаде – на одному засіданні відкрити переговори і закрити їх.

Друга спроба знайти гроші для України: які шанси у нової ідеї ЄС щодо заморожених активів?Новий механізм відходить від хиткої залежності від окремих держав та інституцій і перетворюється на інструмент, у якому члени ЄС беруть відповідальність на себе. Як це виглядатиме на практиці у разі його затвердження? Пояснюємо: 1. Відповідно до нової пропозиції, ЄС відмовився від ідеї перетворювати знерухомлені активи РФ на джерело готівки. Тепер гроші для України надходитимуть з ринку, через традиційний механізм розміщення європейських облігацій. ЄС виходить до інвесторів, продає їм боргові інструменти і отримує кошти, не потребуючи ані участі ЄЦБ, ані втручання Euroclear.2. Російські активи при цьому нікуди не зникають, а стають політико-юридичною заставою. Вони просто лежать, і їхня знерухомленість стає гарантією того, що коли Росія таки опиниться в юридичному режимі міжнародних репараційних зобов’язань, ці активи будуть використані для погашення кредиту. Уся логіка інструменту переноситься на майбутнє, але без шкоди для України, яка отримує необхідне фінансування вже зараз. 3. У цьому новому механізмі важливу роль відіграють фінансові гарантії країн-членів, які розподілені пропорційно до їхнього ВВП. Німеччина, яка, за оцінками, може покривати понад чверть цього "страхового поліса", забезпечує політико-фінансову вагу всієї конструкції. Натомість Бельгія отримує необхідну страховку від ризиків, пов’язаних зі зберіганням активів РФ, і таким чином усуває власне вето, яке раніше блокувало будь-які кроки вперед.4. Окремим важливим аспектом, який радикально змінює політичну логіку процесу, є те, що для ухвалення цієї моделі більше не потрібна одностайність країн ЄС. Це дозволяє ЄС обійти залежність від Угорщини та будь-яких інших держав, які традиційно користувалися правом вето як інструментом геополітичної гри. Так само не виключено, що до конструкції приєднаються країни, які формально не входять до ЄС, наприклад Норвегія.5. Проте ризики все одно зберігаються. Найважливіший із них пов’язаний зі старим регулюванням щодо знерухомлення заморожених активів. Їхній статус і надалі потребує одностайності всіх країн-членів, і саме тут повертається фактор Угорщини.6. Друга зона невизначеності – це позиція США. У медіа вже лунали припущення, що Вашингтон може послаблювати підтримку "репараційного кредиту" через дружні європейські уряди, створюючи для себе додаткові можливості геополітичного впливу.

Як Сухопутні війська ризикують втратити іноземців? У військовому та навколовійськовому середовищі прокотилася хвиля обурення щодо розформування інтернаціональних легіонів. Ми поговорили з заступником командира з артилерії 2-го Інтернаціонального легіону, підполковником Андрієм Співаком, і він розповів, як до такого рішення ставляться в самому легіоні. Якщо коротко: Про участь легіону в експерименті: За рішенням головнокомандувача ЗСУ ми пілотуємо одну інновацію. Разом із командуванням підготовки Сухопутних військ ми розробили її концепцію, програму підготовки, успішно проводили апробацію, наближалися до її кінця, я почав готувати звіт головкому, і тут… Як проєкт, який започаткував сам головком, згортається до того, як прозвітовано про його результат?Про те, в чому суть інновації: Ми ніколи не будемо атакувати позицію з одного боку. Ми забезпечимо командиру батальйону можливість підійти до цієї позиції з кількох боків. Відволічемо на одному, заведемо механізовані підрозділи і вдаримо на іншому. Або, наприклад, знищимо важливий для противника об'єкт на відволікаючому напрямку, що змусить його порушити свої плани, застосувати там резерви, підкріпити себе в тому місці. І поки він це робитиме, ми цим скористаємося. Ми – скальпель, який робить боляче противнику. Ми відволікаємо на себе його увагу, поки командир може застосовувати свій основний "кулак".Про ефективність нової тактики: Під Покровськом було кілька комісій, які розглядали наші дії, вони всі визнали, що наш експеримент має право на життя і наші дії успішні. Також хочу сказати, що до іноземців потрібен дещо особливий підхід. Є мовний і культурний бар'єри, їм треба добре роз'яснити задачу, ми завжди закладаємо на це час.Про те, до яких задач залучають іноземців: У нас приблизно 50 на 50 українців та іноземців. Іноземці в основному – це піхотинці, які виконують завдання, українці – пілоти. Чому так? Наші іноземці – це зазвичай люди з військовим або поліцейським бекграундом, і вони прибули в Україну саме для того, щоб брати участь у бойових діях. Їхня мотивація може бути різною, але вони заточені на активні дії – і це саме те, що нам потрібно. Ми їх навчаємо нашій тактиці, а потім злагоджуємо їх із екіпажами БПЛА.Про те, куди можуть потрапити люди, якщо легіон таки ліквідують: Не знаю, але можу сказати, що іноземці, які прийшли до нас, прийшли саме в Сухопутні війська й на наші умови. Вони знають, як ми застосовуємо піхоту. У нас усі добровольці. Я кажу, що наш легіон – це ІТ-компанія, яка пішла на фронт. Культура управління, планування, застосування – ми в усьому трохи не такі, як усі. У нас високий показник людей з освітою, зі знанням мов.Про те, як ліквідація може позначитися на рекрутингу іноземців в українську армію: Це зменшить, а в перспективі може взагалі знищити саму ідею прибуття іноземців для служби в Сухопутних військах. Адже інтернаціональних, спеціалізованих підрозділів для них просто не буде. Ми повинні заохочувати іноземців воювати за нас – це критично. Ми маємо робити все, щоб вони опинилися в Збройних силах України, а не в армії ворога. А відбувається щось абсолютно протилежне. І мені особисто це прикро. Що мені сказати своїм людям?

Мобілізація навиворіт: кому потрібна армія з непридатних?Ця колонка Аліни Михайлової – це абсолютний крик душі. Від бардаку, що відбувається, де командири і медики стають заручниками системи, яка жене в армію всіх підряд (точніше тих, хто не має можливостей/звʼязків відкупитися), а потім сама не знає, що з ними робити. Отже:1. Як зараз працює схема: чоловіків забирають на вулиці ТЦК і БЕЗ РЕАЛЬНОГО ВЛК їх ВСІХ направляють одразу в частину ЯК ПРИДАТНИХ, де вони починають проходити БЗВП. З останніх перлів придатних за версією ВЛК в ТЦК – два чоловіки з шизофренією, які на психотропній терапії роками; чоловік з пухлиною мозку; чоловік, який потребує заміни кульшових суглобів); двоє з вродженою глухотою;один з відкритою формою туберкульозу; і… ДУЖЕ ДУЖЕ ДУЖЕ багато людей з алкогольним делірієм.2. Комусь пощастить і вдасться відмовитися від відверто непридатного, а комусь навпаки – "впарять" найважчий випадок, бо ж план треба виконати, а людину вже привезли, і вона "обліковується". І підрозділи між собою змушені змагатися не за кращих бійців, а за те, щоб не отримати на шию чергового важкохворого, який завтра ляже в медчастину і почне сипатися.3. Окрема цікавинка – загравання з ТЦК в беру/не беру. Бо якщо зараз не візьмеш оцих – тобі потім х** дадуть взагалі людей на бригаду. Тому маєш брати зараз "доходяг" з умовою, що наступного разу ТЦК на нас дасть хоч трошки "рексів". 4. Підрозділи тріщать по швах, медики перетворюються не на військових фахівців, а на няньок для важкохворих, яких ніколи й близько не мали б мобілізувати. І це все за ЗП в 20 тисяч грн (бо це ж ПЄПЄДЄ), без вихідних!, без нормального забезпечення й без реальної підтримки (…). У підсумку держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності – і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. 5. Всі програють: армія, медики, суспільство, сама система. І доки це триватиме, питання "нах**" буде звучати з кожного підрозділу, кожної медчастини та кожного окопу. Бо це не просто бюрократичні прорахунки – це свідомий пізд*ц, який нищить те, що ще тримається на ентузіазмі й людяності тих, хто на місцях реально працює. Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною – вона просто сама себе зжере.