Чому наземний громадський транспорт у Києві деградує?Політика міської влади у сфері громадських перевезень полягає в "підтриманні штанів" замість якісного розвитку. Чиновники лише періодично замінюють застарілий рухомий склад новим. Але це – тільки верхівка айсберга. Що відбувається з громадським транспортом і хто в цьому винен? Якщо коротко:1. Кількість транспортних засобів. У 2016 році на дороги Києва виїжджали 450 тролейбусів щодня. Зараз цей показник майже вдвічі менший: близько 240. Війна – не причина, адже у 2021 році їх було 250.2. Низька культура ремонту рухомого складу. До скорочення випуску призвела недостатня заміна старих машин: їх списують більше, ніж купують нових. При цьому тривалість експлуатації тролейбусів у Києві суттєво менша, ніж в містах ЄС: 10-12 років. "Київпастранс" не купує запчастини в необхідних кількостях, тож часто поламані машини стоять в очікуванні списання.3. Недотримання графіків руху. У разі заторів або ДТП громадський транспорт починає йти "паровозиком", намагаючись наздогнати графік. У "Київпастрансі" не адаптують рух у ручному режимі і не розподіляють машини рівномірно по маршруту. Це відбувається частково через лінь, частково – через брак диспетчерів.4. Зарплати водіїв трамваїв становлять 48,4 тис. грн, тролейбусів – 52,3 тис. грн, автобусів – 54,1 тис. грн. Ці суми – до сплати податків і суттєво залежать від кількості відпрацьованих годин. Насправді ж розмір місячної зарплати водія без додаткових годин та премій становить 20 тис. грн. 5. Умови праці водіїв. На багатьох маршрутах водіям у кращому випадку встановлюють біотуалети на кінцевих зупинках. На весь Київ в експлуатації є 11 об'єктів для відпочинку водіїв на території філій підприємства та ще 17, розташованих поза межами підприємства. 6. Дефіцит кадрів. Наразі в КП не вистачає 30% кадрів, а в окремих автопарках є лише половина необхідної кількості водіїв. Загалом у штаті КП в травні 2026 року було 640 водіїв автобусів, 347 – трамваїв, 517 – тролейбусів. 7. Продаж землі. Трамвайні і тролейбусні депо в середмісті переносили на околиці, а звільнені ділянки передавали під забудову. Це збільшило пробіг транспорту, а через переміщення Лук'янівського депо місто втратило дизельну електростанцію, яка могла живити трамваї під час вимкнень струму.