У цей день (щоправда, за старим стилем), 21 лютого 1852 р. помер Микола Гоголь, предивний геній, який мав би бути найяскравішим діамантом в короні літератури української, а натомість випустив монстрів петербурзького пекла, які поповиходили з його "Шинелі" і врешті вбили і його самого, і всю російську культуру, заселивши Імперію зомбаками, упирями і мертвими душами.Те, що через Гоголя виразно говорив саме геній місця, мемоценоз українського фольклору, абсолютно очевидно, і найочевидніше це виявилося у "Страшній помсті" -- повісті жахів, епічній оповідці, яку пасічник Рудий Панько мав би розповідати парубкам та дівчатам пізно увечері, та так, щоб холонула у жилах кров.Багато хто вбачає в історії Івана та Петра алегорію Івана Мазепи і Петра Першого, але як на мене, це ще глибша алегорія двох братніх народів, скутих страшним гріхом одного і бажанням помсти -- іншого.Я не знаю більше ніде в літературі такого поєднання величного епосу і візіонерства, жаху і краси неймовірних віньєток українського пейзажу. Я не знаю нічого величнішого за сцену видіння в усі краї світу і нічого моторошнішого за криваві сцени убивств у цій повісті. Разом усе це складає неймовірної краси і сили твір, який я люблю ще з отроцтва.Наша вчителька, Юлія Йосипівна Левкович витратила два уроки, щоб прочитати нам його вголос і зацікавити Гоголем, і, зізнаюся, їй це вдалося.Коли я почав записувати свої аудіоспектаклі, саме "Страшна помста" була для мене найпершою і тоді ще недосяжною мрією: ще й через те, що мені хотілося прочитати її неодмінно українською. Коли ж, на своє щастя, я побачив у книгарні "Українські повісті" Гоголя видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га", -- зірки зійшлися так, що зволікати більше було неможливо. Лишалося тільки питання: що робити з "Думою про Івана та Петра"? Допомога прийшла неподівано: почувши про цю ідею, до мене в Інститут прийшов сам Тарас Компаніченко, і в "студії", зробленій з мого кабінету, завішаного шкурами, спальниками та пледами, ми записали абсолютну імпровізацію "Думи", яку він придумав, здається, з півтора дубля.Так 6 років тому народився цей запис.Потім, уже застрягнувши у Франкфурті, до дня народження Гоголя, я поспіхом змонтував дві частини аудіоспектаклю і вивісив їх на ЮТюбі, з усіма недоробками та прикрими помилками...І дяка богові, що це сталося: за кілька днів я просто вронив жорсткий зовнішній диск з усіма "вихідниками", оригіналами та усім багатодоріжковим монтажем. Оригінали загинули, на жаль, невідновно. То ж, маємо те, що є. Більшість із вас уже слухала цей запис, але я з подивом відзначив, прослухавши його ще раз, що він існує вже якось сам по собі, безвідносно до мене і навіть Гоголя. Мабуть, таки геній України говорить у цьому творі через свої репродуктори, а творці тут і ні до чого...PS Слухайте, підписуйтесь на мій канал, ставте неодмінно лайки-вподобайки! Там будуть іще цікавинки!PPS Посилання на "приквел" у самому кінці аудіофільму!https://www.facebook.com/share/1DdRhCzqWD/