Храм поезії (🖤) | коли я стану садом одного дня я хочу стати садом.рости крізь вогкий за...

коли я стану садом одного дня я хочу стати садом.рости крізь вогкий затишок суглинків,зеленими руками пеленатисметанобокі зав’язі шовковиць.колись і смерть оклигує позаду,заснувши там, де лагідно і липко.над нею – дім, і стріха пелехатадо неба притуляється щокою.одного дня я маю стати дужа.солону землю вишити корінням.стояти міцно, наче берегиня,яка ізроду-віку не старіє.до лона пригорнути рідні душіі колисати в гілля перегинахсвітила, що із возу перекинувсліпий чумак, вертаючи у вирій.одного дня… а поки я – насіння,затиснуте за пазухою часу.у нетривкому зболеному тілілише одне блаженне і відрадне:любитись, доки всесвіт завесніє,щоб зорі, замиловані, не гаслиі пагони шовковиць* освітилиодного дня, коли я стану садом.____* У китайській міфології існує міф про космічне дерево Фусан (“підтримуюча шовковиця”), на гілках якого відпочивають десять сонць. Таким чином тутове дерево виступає як сполучна ланка між небом і землею. У Китаї та багатьох країнах Східної Азії шовковиця також несе символіку материнства і захисту роду.@alefandco#алеф