Х’юстон, у мене проблема.Я не розумію, чому наші ближні окремо,чому можна любов виражатилише перед довгим прощанням або на свято.А так — будьте ласкаві, тримайте дистанцію....І чийсь потяг прибув до кінцевої станції,куди не надходить несказане есемескою чи листами.А коли ми зустрілись востаннє,(не рахуючи зустрічі, коли усі вбралися в темне)він мене пригостив мандаринкою і запевнив,що все буде добре, що все ще здійсниться.І чому я завжди пам’ятаю дрібниці?Не обличчя, не голос, не мудрі повчання,а мандаринку.Жовту, як сонце.Світлу, як пам’ять.Тож, на секундочку, спойлер:всі, кого ти так любиш, пі‌дуть від тебеу кращий світ чи країну чи долю.Скажи, ти, охочий іти через те‌рни,чи є взагалі якийсь сенс у тому,щоб до когось звикати? Залишиться тільки втома. ...І віра, і вірність,і декілька теплих слів.Бо кожна зустріч лишає свій слід.І у тобі житиме вічноте, що у тебе з любов’ю вклалиті, хто хотів зробити із тебе людину.Вибери з цього найкраще, те, що не стерти,передай далі —це і буде єдинийправильний шлях до безсмертя.2016@buryanpoetryПам‘яті мого олімпіадного тренера з математики, автора олімпіадних задач Ясінського В‘ячеслава Андрійовича#хопта