***Дитячі мріїпосипані блискіткамиі завжди осяйні.Морозний край Антарктидипроменíв у моїй уявіміріадами кристалівз малесенькими веселкамина пломбірно білому снігу.Наскільки бажана,настільки недосяжна.Моя Антарктида.Земля, де найяскравіше сонцеі найпалкіша мрія про terra incognitaпрогрівають до самих кістокнавіть серед уявного морозу.***У твоїх розповідяхми гуляли по Луганську,час від часу торкаючись плечима,наче перевіряючи зв'язок,коли треба було когось обійтиі ніколи (ніколи!) не розходилисяу різні боки.Ти жартував,що це у нашому життівсе складно і умовно,а от Луганськ за поліаморію.Тому він може не обирати,а у його серціодразу три граційні жінки,які сплітають руки над водоюна знак взаємної прихильності.І ніякі трикутники «Дружби» їх не лякають.Удосвіта у полі за містом ти «показав»,що тільки тут світанкові променіпрогрівають до самого серця.***Ми вже не торкаємося плечимаі стоїмо по різні боки життя.Але інколи, згадуючи тебе,відчуваю на своїх плечахприязні промені нашої дружбиі безумовного прийняття.А Луганськ припав для менемрійливими блискітками.Наскільки бажаний,настільки недосяжний.Твій Луганськ.Тепер твій Луганськ — моя Антарктида.@lysychkazlisu#іляна_лисиця