++повернусь додому старий,нікому не потрібний.діти виростуть,знатимуть: ось їхній батько -ветеран війни. приїздив додому на 10-15 днівраз на півроку.був веселий. намагався жартувати. ніколи не вгадував з подарунками.постійно одна і та ж сама військова форма, яка лежала на стільціколи він був у відпустці.заразкволий, байдужий, з постійними головними болямита болячками, які запиває пігулками зранку та ввечері.щось пише в своєму блокноті, щось читає.- де ти був увесь цей час? - запитає хтось з дітей- на війні.- а в сусідських дітей батьки приходили додому кожного вечора.- і їх зі школи забирали.- вчили плавати.- що це за війна така де одні тут, а інші - там?- ми вже звикли жити без тебе.і що я їм відповім?де я був увесь цей час?- ну в сусіда, якщо не помиляюсь, була бронь.- а.- хтось волонтерив.- а.- хтось був стратегічно важливим в культурній сфері.- ага.- хтось...- але не ти.- чому не ти?- ну так буває. хтось хитріший. а, може, мудріший.- як артисти цирку.- як публічний інтелектуал.або той хто знає де хороше і тепле місце з можливістю бути вдома. треба випити пігулку від головної болі.грьобані контузії,грьобане повернення.на шафіу коробці від взуттялежатиме Золота Зірката Золотий хрест. серед пауз в діалогахбуде тугою битися спійманий у павутину втрачений час.хто його компенсує?ніхто.Валерій Пузік