УЖВ NEWS | нам_пишуть Мені болить. Я втомлена. Щодня борюся за Життя. Не проти См...

#нам_пишуть Мені болить. Я втомлена. Щодня борюся за Життя. Не проти Смерті — а проти життя без життя.Для кожного захисника і захисниці. Для їхніх родин. Для людей поруч. Для людства.І втому відчуваю не від цього. Не від багаторічної роботи на межі можливостей. Справжня втома накочує в інші моменти —коли з’являється перепочинок, і раптом стає чутно протиставлення.Там, де його не мало б бути.Тоді до втоми додається ще й сум. Невимовний. Такий, що хочеться сісти просто на землю і ридати — від виснаження і від напруги, яка аж дзвенить у повітрі.Сумно.Дуже сумно.І болить.І в ці моменти виникає запитання: що казати? як казати? і чи варто казати щось людям, які зараз у болю й емоціях, і розумні слова вони просто не здатні почути?Або ж змовчати — і цим лише поглибити прірву протистояння, де його взагалі не мало б бути?Іноді найбільша втома приходить не від гучних суперечок. А від тиші між двома правдами. А ще дуже самотньо стояти в точці «і-і».Коли ти не протиставляєш фронт і тих, хто вже повернувся. Коли бачиш війну не лише «там», а й «після».Біль фронту — гучний і пекучий.Біль після повернення — тихий, сором’язливий і часто невидимий.І здається, що нас, хто бачить обидва ці болі одночасно, — дуже мало. Ніби з вершини гори перегукуєшся з іншими вершинами. Далеко. Обережно. Щоб не зірвати лавину.Я знаю, що не одна.Але інколи це знання не скасовує самотності.Просто хочу це тут залишити. Без дискусії і без доведень. Як знак для тих, хто теж стоїть на своїй вершині й тримає цю складну точку.Бо збереження життя — це не пункт «потім».Це тиха, невидима робота, яка триває просто зараз. І якщо ми її не витримаємо —війна продовжиться там, де мала б закінчитися.Галина Тютюнник- психологиня #УЖВ@uaguard@zhinkavarta@UWguardNewsEN