UAfantasy - Ліга АСЛР. | Підземелля драконів: Честь злодіїв» – чудовий фільм у жанрі гумористич...

«Підземелля драконів: Честь злодіїв» – чудовий фільм у жанрі гумористичного та пригодницького фентезі, який буде до смаку не тільки фанатам D&D, але й широкому колу глядачів. Можна виділити багато сильних сторін цього фільму: чудовий відеоряд та спецефекти, не гірші за ті, що ви бачили в «Володарі Перснів» чи «Гобіті»; цікавий сюжет, побудований за усіма законами сторітелінгу; прекрасний підбір акторів, серед яких є такі зірки, як Х'ю Грант; харизматичні герої та «хімія» між ними.Але я хотів би відзначити найскладніший, на мій погляд, компонент, а саме – гумор. Мало кому вдається вдало реалізувати його. Гумор – як спеції в непростій страві твору. Насиплеш забагато – мало хто буде таке «їсти», недодаси – його не відчують й страва вийде прісною та нецікавою. За гумор в «Підземеллі драконів: Честь злодіїв» я б дав п’ять зірок гумористичного Мішлена, якби такий був.Як письменнику мені цікаво не тільки насолодитися «стравою» історії, але й розібрати її інгредієнти. На чому ж будується гумор в «Підземеллі драконів: Честь злодіїв»?Попереджаю: тут буде трохи спойлерів!По-перше, що б я виділив, це певний абсурд чи, по-іншому, можна назвати контраст між високим фентезі та буденністю. Наприклад, коли страшна та могутня відьма охолоджує пальцем напій свого спільника чи коли чоловіком здоровенної та грубої варварки, яка пішла через нього зі свого племені, виявляється інтелігентний ліліпут, з м’яким характером.Тут важливо не перевести в абсурд всю історію, бо або вийде геть погано, або, якщо й не погано, то від фентезі нічого не залишиться і це вже буде зовсім інший жанр - театр абсурду, на кшталт Кафки чи Семюеля Бекета.По-друге: це комічні ситуації, гегі. Як, наприклад, допит мерців, коли герою не вдається задати правильні п’ять питань, а в іншому випадку, він задає лише чотири і тепер мерцю доведеться невідомо скільки залишатися ожилим. Тут теж дуже важливо зберегти гармонію і баланс, бо, якщо додати занадто багато таких комічних ситуацій, то вийде, в кращому випадку, Містер Бін або Монті Пайтон. Нічого не маю проти них – це чудові комедії, але це окремий жанр, де інші жанри, як-то шпигунський детектив, історична драма чи фентезі виглядають як номінальний фон, не більше.По-третє, це відвертий стьоб над кліше. Його тут чимало. Наприклад, один з героїв, коли глядач з ним знайомиться, буквально рятує кошеня. Люди, знайомі з мистецтвом сторітелінгу, одразу зрозуміють в чому прикол. Насмішку над кліше, де головний злодій довго самодовільно говорить з героями, які через нього потрапили в безвихідну ситуацію, і цим користуються герої, щоб врятуватися, автори фільму використали аж двічі: спершу з Форджем, який взяв в заручники доньку головного героя, а потім у фіналі й з відьмою Софіною. Тут, знову ж таки, важливо не переборщити зі стьобом, бо вийде пародія – на кшталт «Голого пістолета». Це по-своєму гарний фільм, але, погодьтеся, ніхто не назве його гумористичним детективом.Ну і нарешті, вчетверте: це дотепні жарти самих героїв «Підземелля драконів: Честь злодіїв», які вдало розбавляють небезпечні та серйозні ситуації, в які весь час потрапляють ці авантюристи.На останок, хочу сказати, що навіть з тим, що в фільмі багато гумору, це щира історія про безумовну любов, справжню дружбу та безкорисну самопожертву. Тому цей фільм точно не залишає глядача байдужим.Автор огляду:https://arkush.net/user/762#uafantasy #кіно #фентезі #огляд