🚨 Радар ракет 📡 | 4 роки 💔Сьогодні — чотири роки повномасштабної війни. Чотири роки, які...

4 роки 💔Сьогодні — чотири роки повномасштабної війни. Чотири роки, які розділили наше життя на «до» і «після». За цей час ми навчилися жити під звуки сирен, прокидатися від вибухів і перевіряти новини швидше, ніж погоду. Ми навчилися писати рідним «ти як?» замість «привіт». Навчилися розрізняти «шахед» і ракету по звуку. Ми звикли до тривог, до темряви без світла, до постійної напруги. Але до втрат звикнути неможливо.За ці роки ми пережили те, що не мало пережити жодне покоління. Ми бачили знищений Маріуполь, стертий з лиця землі Бахмут, закатовану Бучу. Ми тримали в серці Азовсталь як символ незламності. Уся Донеччина щодня під вогнем — Костянтинівка, Дружківка, Словʼянськ, Краматорськ та десятки інших міст і сіл живуть між обстрілами. Під щоденними атаками залишаються й інші прифронтові міста — Запоріжжя, Херсон, Харків, Суми. Це міста, які не мають тиші, які щоночі чують вибухи і щоранку рахують наслідки.Ми втратили тисячі життів. Військових, які стали щитом для країни. Мирних людей, які просто хотіли жити у своєму домі. Дітей, які мали б думати про школу, сміх і розваги, а не про укриття. Ми втратили спокій, безпечні ночі, прості радощі. Але ми не втратили головного — здатності боротися.Чотири роки нас намагалися зламати. Нам прогнозували поразку за три дні. Нас лякали холодом, темрявою, ракетами і дронами. Але ми вистояли. Ми стали сильнішими, злішими до ворога і ближчими один до одного. Ми донатимо, волонтеримо, підтримуємо армію і не дозволяємо собі забути, заради чого все це.Ми пам’ятаємо кожного, хто загинув. Пам’ятаємо кожне зруйноване місто. І пам’ятаємо, що ця боротьба — за наше право жити у своїй країні.Світла пам’ять полеглим. Слава тим, хто тримає небо і землю. Ми вистоїмо. 🇺🇦Слава Україні!