Інтейват • Genshin Impact | Як Мавуіка бачила шлях до перемоги над Безоднею? Які нові змінні додал...

Як Мавуіка бачила шлях до перемоги над Безоднею? Які нові змінні додалися до її розрахунків? Дізнаймося в п'ятій історії персонажки!Мавуіка завжди уявляла свій план боротьби з Безоднею як довгу подорож, а себе — як шукачку пригод із повним рюкзаком, що прямує до поставленої мети. Пам'ять і любов були припасами, що вона взяла з собою, і вони допоможуть їй пройти крізь розгубленість і самотність. Вона прокладає шлях у думках під час медитації. Удалині з’являється висока вежа, на вершині якої горить Священний вогонь, що освітлює її шлях і вказує дорогу. Ніхто не знав, як туди дістатися чи як далеко заведе її подорож, але з кожним кроком її багаж ставав дедалі легшим, а дорога простягалася все далі й далі. "Прощавай", — сказали їй Атея, Теноч, мати й сестра. Прощалися теж і Сунджатта, і Буркіна, і Ванджиру.Існування шляху до перемоги — це не те, що можна приймати за належне. Він радше був викуваний незліченними героями минулого й сьогодення. Тому Мавуіка вважала за краще, щоб її називали не рятівницею, а виконавицею. Проте й цього було недостатньо. Її подорож не була покаянням, що вимагало лише сили волі, окрім неї ще рішучости та мудрости. П'ятсот років тому вона не могла передбачити таких помітних змінних, як Мандрівники здаля чи Капітано, але, дізнавшись про них, їй потрібно було лише на мить замислитися, перш ніж вирішити додати їх у план. На додаток до інших міркувань, які вона могла мати з огляду на ситуацію, на її рішення вплинув ще один фактор — те, що обидвоє мали риси, які були наче відображенням її власних. Якби не їхні посади, вона б дуже хотіла, щоб вони втрьох сиділи й розповідали про свої подорожі за смаженим м'ясом і напоями. Адже ті, хто мандрує однією дорогою, без постійного місця проживання, можуть найкраще розуміти одне одного.Все ж, вона також розуміла перешкоди на цьому шляху — пройшовши так далеко, цілком природно не бажати показувати втому чи слабкість у своєму серці, навіть вона не була винятком. Вона могла легко, із усмішкою розповідати історії про своїх товаришів або родину, але рідко могла говорити про смуток, посіяний у річці часу тими щасливими митями, не могла дістати свій давно спорожнілий рюкзак, показати на нього та розповісти, як він відображає нинішній стан її серця. Вона не могла, не хотіла й не потребувала цього. Тож, зрештою, вона трималася на відповідній відстані, як і завжди. Усім були потрібні дзвінкі вигуки та вино, що лилося рікою під час переможних бенкетів, так само, як і самотня тиша після того, як гуляння вщухало. У ці часи, мабуть, лише одна людина могла б недоречно постукати в її двері в ці хвильки миру, і це Сітлалі. Можливо, це була її пристрасть до випивки, а може вони просто стали товаришками по чарці.🌷Перекладач — трешик🌷Редакторка — рікоАвтор(-ка) арту#інтейват_історія #інтейват_перекладПідтримати канал | Зарядики