🗣«Для людини конче необхідно бачити себе частиною суспільства, знати, хто ти, як ти допомагаєш, яка в тебе цінність. Перше, що ми зазвичай запитуємо у людей: «Чим ти займаєшся?». Якщо ти біженець, то часто відповідаєш: «Я вивчаю мову». Але і в цьому є ліміт. Або можеш говорити про себе в минулому: «Я колись займався журналістикою, бухгалтерією, фінансами, аудитом». Але і в цьому є ліміт.І в тебе ця ідентичність відпадає, і ти начебто в безпеці, але тобі погано. Пояснити це ти не можеш, бо в порівнянні з людьми, які в фізичній небезпеці, тобі начебто нема на що скаржитися. І одночасно тобі потрібно відбудувати ціле життя – ще й без гарантії, що не доведеться просто все кинути і знову поїхати».Українська психологиня Анастасія Арєф’єва, яка від початку повномасштабного вторгнення працює з українцями в Бельгії і вже консультувала близько 400 людей, в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Ти як?» розповіла, з якими запитами до неї звертаються українці з тимчасовим захистом, як за роки великої війни змінилися їхні проблеми, чому життя в безпеці не скасовує посттравматичний стресовий розлад і почуття провини, хто хоче повернутися в Україну та що найбільше заважає людям інтегруватися.