"І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ Буття 3:9. - завждти, Господь Бог був ініціатором діалогу з людиною. Та, як то кажуть "перворідний гріх", або як кажуть євреї "гріховний нахил" заважав людині шукати Бога. Та все одно ми бачимо бажання Бога мати спілкування з непокірним творінням: "I кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту" Левіт 1:1.Саме в цьому тексті, просто бомба, ми бачимо гру слів і контраст: קרא / קרה. Без алефа (א) форма читалася б וַיִּקָּר «і трапилося / випадково зустрів» (так як в Чис 23:4,16 про Валаама, де Бог נִקְרָה наче «випадково з'явився»). Важливо що до Мойсея Бог звертається לשון חיבה - мовою запланованої близькості (קרא, навмисний поклик), тоді як до язичницького пророка - мовою випадкового співрозмовника.Саме тому в останніх рядках ми читаємо: "Той, Хто свідку́є, говорить оце: „Так, — незаба́ром прийду́!“ Амінь. Прийди, Господи Ісусе!"Обʼявлення 22:20.Бог завжди тримає свою обітницю. Він є гарант нашої зустрічі з Ним. Проте відкритим залишаєтья питання що робить Бог, коли ми на його бажання спілкуватися кажемо: Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“