Прим. пер. | How to other the OtherЯкось у професійній молодості я спостерігав урок...

How to other the OtherЯкось у професійній молодості я спостерігав урок словотвору. Надворі був початок нульових, в українську культуру активно імпортували постмодернізм, постколоніалізм і суміжні товари. І редактор журналу «Критика» Вадим Дивнич придумав відповідники для модного тоді поняття othering (від дієслова to other): іншування та іншувати. Іншування — стандартний елемент культурного опору: «ворог» — це завжди «інший». Ворогом можуть бути не тільки люди, а й явища.Цей прийом — робити щось або когось «іншим» — вживають у кіноперекладі. Наприклад, для комічного ефекту героя змушують говорити російською. Так само можна позначити «поганого».Цей стилістичний прийом я використав був ув одному перекладі. На позначення дурного і байдужого (читай: ворожого) вжив в українському тексті російську фразу «ваш-звонок-очень-важен-для-нас-оставайтесь-на-линии». Однак благочестивий редактор прийому не оцінив і виправив: «ваш-дзвінок-дуже-важливий-для-нас-залишайтесь-на-лінії». І чуже стало своїм.