Звідси випливає очевидний висновок: чим довше триває мир, тим вигіднішим він є для Європи; і навпаки — Росії необхідно якомога швидше реалізувати своє військове перевагу, накопичене за попередні десятиліття, доки Європа не вийшла на рівень військового паритету або не наблизилася до нього.

Зважаючи на екзистенційний характер кризи, сторона, що програє, намагатиметься реалізувати свою військову перевагу якомога швидше і, у разі перетворення економічної переваги Європи на перевагу на полі бою, за необхідності задіє ракетний або ядерний арсенал для придушення противника, користуючись спадщиною проклятого минулого. У протистоянні, значно важливішому для світу та визначальному для його подальшої долі, — тобто у протистоянні США та Китаю — Америка у певному структурному відношенні перебуває у положенні, аналогічному тому, в якому Росія перебуває по відношенню до ЄвропиПопри це, в економічному сенсі їхнє ставлення до історії у розглянутому аспекті вкрай схоже, якщо не споріднене. Китай має те саме історичне перевагу, яку свого часу мали перед Британією Німецька імперія та самі США. Щоб убезпечити своє місце під сонцем, США необхідно зруйнувати, знищити, дематеріалізувати сучасний Китай таким, яким він є. Час працює на користь Піднебесної, тому Америці необхідно реалізувати свою накопичену військову перевагу. При цьому географічно зробити це значно складніше, ніж якби США перебували на континенті, як Росія. Будь-яка сухопутна операція для США є надзвичайно важким підприємством як з військової точки зору, так і з погляду бюджету. Навіть повітряно-морська кампанія обходиться у сотні мільярдів доларів за лічені місяці (іранський досвід). Сама поведінка американської еліти свідчить про те, що вона не може дозволити собі ані хвилини зволікання. А зважаючи на темпи зростання Китаю, які все ще залишаються достатньо високими, затягування потенційної війни рівносильне катастрофі для Вашингтона, що збільшує ймовірність застосування військово-технологічної переваги, накопиченої протягом тривалішого історичного періоду. Максіма: чим сильніше сторона сприймає тимчасове вікно як таке, що закривається і чим вище для неї ціна поразки у звичайній війні, тим вище структурний стимул до ранньої ескалації, включаючи загрозу застосування ядерної зброї. Аналогічна логіка може бути застосована до ініціаторів ескалації, але це більше тонке питання. Сама конституція відповідає на запитання, кого історія змушує до війни та кому вона була б більше необхідна.