Для всього цього є підстави — Пентагон запросив додаткові 200 млрд доларів, ізраїльська The Jerusalem Post тим часом пише, що США можуть почати наземну операцію із захоплення іранського острова Харк, — він є головним центром експорту іранської нафти — 90% сировини звідти йде до Китаю.Поки ж США несуть збитки, доходи Ірану від нафти мають тенденцію до зростання через стрибок цін, аятоли придушили протест і зберегли за собою право мати ядерну зброю, яка може бути використана проти Ізраїлю. Таким чином, жодне з протиріч не було вирішене, вони лише загострилися. Причому як зовнішні, так і внутрішні — демократи претендують на перемогу в конгресі. Більше того, додалося нових — нафтовий кризис і оперативна перевага Китаю, причому як економічна, так і військова — КНР не бере участі у воєнних конфліктах. Це не залишає республіканській адміністрації можливих варіантів діяти м’яко або, тим більше, «здавати назад». Їм необхідно здобути перемогу якомога швидше й малою ціною, але час показав, що це неможливо. Усе це причини очікувати нової хвилі ескалації. Крім усього вищезазначеного, Іран заперечує не лише укладене перемир’я, а й сам факт переговорів. Що, як я бачу, на тлі перекидання американських амфібійних дивізій до Ірану означає, що Трамп намагався 1) маніпулювати біржею та збити ціну на нафту (успішно); 2) США готуються до наземної операції в Ірані.◽️Подальша бездіяльність коштуватиме втрати влади над парламентом, зросте інфляція на тлі блокади згаданої протоки. Тим не менш, швидка операція обмеженим контингентом, а інша операція неможлива, не може бути успішною, але може бути дорогою в усіх сенсах. Це призведе до жорсткішої й реакційної політики. Тривала операція в будь-якому разі буде дорогою. Це призведе до загострення настроїв, подібних до тих, що спостерігаються зараз в армії, і в результаті — до жорсткішої політики «go all in» у внутрішній і зовнішній політиці.Оскільки Штати не можуть дозволити собі вести повноцінну наземну війну, вони неминуче тиснутимуть на союзників у регіоні, щоб ті вступили у війну.