💬 “Звання є, діватися нікуди,” – промовив сержант на позивний “Дядя”. Так він став командиром відділення у лютому 2022 році. Та доводилося бувати і бойовим медиком, і кулеметником. Того вимагали обставини.🔥"Побував у всіх спекотних точках, де перебувала моя рота та батальйон. В тому гарячому 2023 році, після чергового поранення, після ВЛК і групи, мене зарахували в обмежено придатні. Після чого мене забрали на КСП батальйону.⚔️ На Сумщині ми були на самому кордоні. На Куп’янщину нас перекинули і там було дуже гаряче. Так склалося, що як у мене ротація, так я отримую поранення. На Куп’янщині так само. Дві групи пішли поверху, інші пішли низом по яру. Їх там обстріляли, то ми допомагали евакуйовувати. Я отримав знов поранення. Мені кажуть: “Виходь на евак!”. А я кажу: “Я не можу. Зі мною ще четверо хлопців. Важкий, в нього ноги перебиті, ще двоє спини травмовані. Важкого не витягнемо, бо нема людей.” Побратим на позивний “Батя” допоміг нам евакуювати тяжкого. ✅️ Виконання обов'язків командира відділення – то велика відповідальність за інших людей. Доводиться приймати рішення самостійно. Ходиш на позицію. Треба тримати зв'язок з командним КСП, бо він дає чіткі вказівки, звідкіля працює танк, арта, міномет. Він контролює повністю перебіг подій на полі бою, моніторить переміщення супротивника і повідомляє. 💬 В минулому році на КСП була ситуація, коли команди на відхід не було. Ми готувалися до кругової оборони, підготували собі позиції. Копали собі вогневі позиції, вогневі точки. Чекали на супротивника, замінували всі підходи. Мін та БК нам вистачало. Всі офіцери, які знаходились на командному пункті батальйону, були готові прийняти бій, були зі зброєю.Там я отримав поранення у голову. Запам’яталася евакуація військовослужбовця на позивний "Ракета", у якого було важке поранення ноги. Витягнули хлопця.🪖 Моя мотивація: Україна, дім, земля, рідні – мотивація з перших днів. І ніколи не забуду моїх побратимів, які вже не з нами.”🛡 Відділення комунікацій 260-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ "Хортиця"