Згідно зі Статутом Ліги Націй, куди входили й Італія, й Ефіопія, всі суперечки між її членами мали вирішуватися в суді або в Раді Ліги. Якщо ж хтось із держав вдасться до війни, то інші держави-члени мають негайно розірвати з агресором усі торгові чи фінансові відносини. Був ще досить неконкретний підпункт про можливе військове втручання задля "захисту зобов'язань Ліги".Втім, вся протидія Італії обмежилася не дуже дієвими санкціями. Хоча та ж Британія мала надпотужний важіль впливу у вигляді Суецького каналу. Британський флот, що стояв у Александрії, теоретично міг би ускладнити проходження італійських суден — але цією можливістю не скористалися.Іронічно, що саме Італія в 1923-му році наполягала на тому, щоб Абіссинія вступила в Лігу Націй і, відповідно, отримала гарантії безпеки — як виявиться, лише юридичні. Британія своєю чергою була проти, бо, як згадував пізніше Черчилль, "тиранія, рабство та племінні війни" були несумісні з членством у Лізі.Карикатура з британської The Evening Standard, 13 грудня 1935 р.Санта Клаус — французький прем’єр і міністр закордонних справ П’єр Лаваль — дарує Хайле Селассіє італійському диктатору.Олені — британські міністр закордонних справ Семюел Гор і міністр у справах Ліги Націй Ентоні Іден — привозять Муссоліні нафту та знерухомлену Лігу НаційНапис на бюсті: "Кривдники успадкують землю"Напис на стіні: "Насилля на землі, і кожен сам за себе"Заголовки газет: "Війна йде погано для Італії", "Песимізм у Італії", "Італія стурбована санкціями"