Я маю тонку шкіру, а може й зовсім її не маю. Тож так само легко і сильно як я віддаю любов, я обпікаюся часом. Але це не погано.Моя чутливість - мій найстрашніший ворог, але найкращий спосіб побороти ворога - перетворити його на друга. Я ще вчуся дружити з собою. Признаю не правоту і помилки, стаю обережніша і більш розважлива. Я можу показати зуби, але не зловживаю цим. В мені є зло, але мати це зло - похідне від доброти.І все я це до того, що у фразі «плохіє глупиє люді - всє ракєти міра на вас!!» є конкретні люди, на жаль. Вони стали ще одним «уроком» обережності й розважливості. Це не змусить мене перестати тягнутися до людей, бути щирою і відкритою. Буде боляче, але біль - наслідок любові, а якщо я люблю, то значить живу. Я не намагаюся відкрити комусь «істину». Просто ділюсь думками які захотілось перетворити на слова. Сьогодні я трохи більш сентиментальна ніж завжди. Я зараз бачу як вечірнє сонце пробивається крізь хмари, рідкі краплі дощу падають на окуляри, а в руках перший подарований мені букет бузку.Нє бойся - ета глупа,Скоорааа тьма отступіт^^7:41пп