Гортав сьогодні свій архів і натрапив на це фото, і вмить занурився у спогади, якими хочу поділитися з вами)Ви коли-небудь пробували побачити Всесвіт у краплі води? Або почути розмову вітру з листям? На цьому фото з далекого 2014 року — один із тих рідкісних моментів, коли Всесвіт вирішив відкрити мені свою таємницю, наче хтось нарешті дозволив підглянути за лаштунки вічності.Я завжди був мрійником. Мій погляд, ще з того часу, коли я міг вміститися у батькових долонях, незмінно піднімався догори. У школі фізика й астрономія не були для мене просто предметами, вони були вікнами в інші світи, де зорі розмовляли своєю мовою, а ми, маленькі люди, просто слухали. Як і всі хлопчики мого віку, я мріяв стати космонавтом, бо хто ж не хоче літати?Але життя, мов мудрий дорослий, вирішило по-іншому. Я став лікарем. Вибрав шлях, який вимагає тверезого розуму, точності та щоденного зіткнення з земними проблемами. Але ви знаєте? З роками я зрозумів, що дорослість це не відмова від мрій, а лише інший спосіб їх бачити. Я зрозумів, лікар це теж космонавт. Тільки ми досліджуємо Всесвіт усередині людини. Кожна клітинка — це зірка, кожна хвороба — це метеорит, а ми — навігатори на цьому складному шляху.І ось цей агрегат який ви бачите на фото, є моїм телескопом... Він, це моя здійснена колись дитяча мрія, моя маленька зірка, яку я зміг купити собі, коли виріс. Можливо, хтось скаже, що це занадто дитячий подарунок для поважного лікаря, але я переконаний, мрія це єдина валюта, яка має цінність у будь-якому Всесвіті. Коли я вперше зазирнув трохи далі, ніж може побачити око, я відчув той самий трепет, який відчував хлопчик, що колись марив польотами. Це було відчуття абсолютного спокою і величі, наче Всесвіт прошепотів: "Ти все правильно робиш".Сьогодні ми дивимося в небо з болем. На жаль, ми всі дивимося в небо з інших причин — із тривогою та болем. Це правда. Але, мої любі читачі, я закликаю вас, чуєте? Ніколи, ні за яких обставин, не втрачайте надію, людяність, і що найважливіше, не втрачайте здатність мріяти. Мрія це те, що тримає нас на плаву, коли земля тікає з-під ніг.Мрійте. Я, наприклад, і досі не полишаю мрію колись полетіти в космос. І не просто побачити зірки, а особисто побачити Землю звідти, згори. Я хочу побачити її саме такою маленькою, вразливою, але водночас такою важливою, рідною і незбагненно красивою. Я мрію побачити її мирною, без жодного відблиску вогню чи тривоги, якою вона, на жаль, наповнена зараз. Адже мрія це не розкіш, це необхідність, як дихання, що дозволяє нам вірити в кращий завтрашній день.Залишайтеся мрійниками. Нехай цей світ, часом жорстокий і складний, ніколи не зможе згасити світло у ваших очах. Бо ми — це і є мрія 🔭🌍✨