Олімпійські Ігри - все. Фінал - це дивовижні відчуття найочікуванішого моменту всього турніру, після якого приходить розпач, адже свято закінчилось. Це були хороші Ігри. Майже без росіян. Чудова організація і зручний для нас час. Раніше під час Олімпіад, я випадав з життя на два тижні. Цього разу й пожити вдалось і головні моменти побачити. З моменту минулих Ігор пройшло не 4, а 3 роки (памʼятаєте, ковід, ніби минуле життя), тому вони ще досі свіжі в памʼяті. Тоді я бачив Париж зовсім по іншому. Але й подальші події змінили усіх нас. І от порівнюючи цей Фінал з попереднім доходиш до головного висновку - спорт існує за рахунок і задля вболівальників. Тому проводити подібні форуми варто в таких країнах, як Франція, де на рандомний матч жіночого баскетбольного турніру прийде 20+ тисяч глядачів. А як там зіграють і хто виграє - це лірика. Головне, щоб в житті все було добре. І щастя побільше. США - дякую, що зібрали таких зірок разом і з заслуженим золотом. Франції - низький уклін за цю Олімпіаду. Сербії - побажання трохи менше любити росіян. А в баскетболі в них все буде добре. Завжди. Німеччині - співчуття. Проте своє воно вже виграли. Пост про чоловічий Фінал (і наступний, як доповнення) Пост про жіночий ФіналДякую за проведені разом два тижні. Сподіваюсь - далі, більше. Повертаємось до буденщини. Кличте народ до нас, тонути в потоці баскетбольної інформації цікавіше разом. Ще раз всім дякую❤️ Тайм-аут