що намагаюсь зробити я – просвіта. Я хочу посіяти такі думки: 1. Автівка – не головний, не найкращий, не найдешевший, не найкомфортніший спосіб добиратись2. Самокати – а точніше індивідуальний електричний транспорт – вже існують і будуть розвиватись. Кількість буде збільшуватись. Вони дуже зручні для дистанцій до 5 кеме. 3. Автівки однозначно мають десь паркуватись і зупинятись. 4. Пішохід має бути головний, і йому має бути зручно та безпечно. Це зменшує смертність на дорогах, покращує якість життя і логістику. Ситуація, коли люди їдуть 30 хв на автівці в супермаркет, щоб купити хліба – не спрацювала вже багато разів. ВідповідноПростого рішення нема. Не можна "заборонити самокати і дітей". Але концептуально – наші вулиці ми маємо проєктувати таким чином, щоб була смуга автівок, смуга парковки, смуга громадського транспорту, 2 тротуари. І жорстко забезпечувати дотримання правил. Це складна задача з купою речей, які треба продумати, але на те ми і люди. Наприклад, отака маленька деталь, як місце для розвантаження. Типу, є 5 місць для паркування, одне із них призначене для посадки-висадки пасажирів або розвантаження товарів. Тобто його можна займати на 15 хв максимум. Здається, очевидним, але де в Києві ви таке бачили? Натомість ми бачимо, що якщо кавʼярні чи новій пошті треба щось, то вантажівка тупо блокує одну смугу і всім ок. Але як це не парадоксально, впровадження тільки однієї цієї штуки – скоріше зіпсує життя усім:).Задача – баланс. Саме збалансування системи допоможе зробити наші міста більш зручними. Тому – думайте, і вимагайте від інших подумати. Особливо, коли будуть вибори, і вам будуть знову підсовувати сорти лайна замість рішень. 3/3
Отже, тобі мабуть похуй, але я розкажу. Є такий серіал Річер. Про перекачаного чувака-військового, який творить добро направо і наліво. Тобі може траплявся фільм з Томом Крузом, але то міскаст, бо Річер має бути глиба. І вони таку глибу знайшли і розкачати. Алан Рітчсон настільки глиба, що поруч з ним Генрі Кавел (супермен) видається звичайною людиною. Так от... Оцей Алан проти МАГА. Тому що жоден нормальний християнин не буде за педофіла і уїбана. І от катається Алан на моцику по району (з бодікамерою на грудях), а його сусід вибігає перед ним на дорогу. Алан відгальмовує і трохи падає. Каже сусіду, щоб йшов нахуй, той теж в сраку посилає. Алан намагається сісти на моцик і поїхати далі. Але сусід його пихає так, що той знову падає з мотика. Нагадаю, Алан — глиба. І той сусід прям наривається. Власне, Алан його вдарив і кинув на землю. А той сусід ще й МАГА виявився. І от тепер прикол, тому що половина Мага тепер намагається скасувати Рітчсона. А інша — захищає. Тому що насправді консервативні цінності ближче Алану, ніж мага. Але я не про це. Я про те, що в їбанатів сформувалося відчуття, що їм нічого не буде. Що можна творити хуйню, а ліберали ніц не зроблять. Навіть якщо ліберали виглядають, як канонічний РічерСвіт воістину на межі третьої світової, бо давно нікому не давали нормально пизди:(
В мене є таке визначення, як "понятійна робота"Це не коли по понятіях розкладають, а коли щось описують і визначають. На кшталт, от шо таке квадрат – прямокутник з рівними сторонами. А прямокутник – паралелограм в якого всі кути прямі. А паралелограм – це чотирикутник, в якого сторони попарно паралельні. А чотирикутник... Чому ця робота важлива? Без цього предметна дискусія неможлива. Ну, тобто, ми не можемо обговорювати щось по суті, якщо не виконана понятійна робота. Простий приклад. От дівчина питає в тредс, чи має справжній чоловік ображатись на звертання "Зай". А що таке той справжній чоловік, що воно означає і з чим його їдять – хз. Може має. Може не має. Може не твоє собаче діло. Ну, тобто доволі часто бачу, що людина не може пояснити якусь річ, просто вживає, як їй здається доречним. Типу, як пишуть оцю хуйню про те, що "інститут сімʼї під загрозою". Але в душі не їбуть, що таке інститут і чому він сімʼї. А ще краще, коли вигадали щось, а потім на основі цього вигадали щось інше – і починається.Тому понятійна робота – це база і ґрунт.
Мені дуже імпонує фраза Насті Смішно не буде, що зрада — це серія виборів. В тому контексті, що вчинок — це не один, а серія виборів. Не так як в фільмах. Типу, типу косячиш-косячиш-косячиш, а потім хуяк — зробив один правильний вибір і став молодцем. Йобаний Енакін Скайуокер зарізав купу дітей, і все одно пройшов арку спокути... Так, це мене понесло. Штука в тому, що можна ловко себе наїбати, якщо думати, що у тебе є ще шанс зробити правильний вчинок. Типу, коли ти обираєш варіанти, які ведуть до одного, а потім зможеш вийти на друге. Як Росс. Він обрав піти в бар, він обрав напитись, він обрав говорити з копірувальницею. Він обрав піти з нею танцювати. Він обрав відповісти на її поцілунки. Гадаю, що там ще було багато виборів... Але мій поінт полягає в тому, що перший вибір — піти в бар — не гарантував зраду, але зробив так, щоб наступний крок було складніше зробити в іншу сторону. Тобто, я кажу тобі: 1. Іноді треба зупинитись і спитати себе — а до чого все йде. Може я можу на цьому етапі зупинити можливу хуйню2. Передумувати не є погано, іноді легше відмовитись і відшкодувати збитки, ніж продовжувати йти в сторону хуйового варіантуНе знаю, чи ти зрозумієш мене правильно
Сьогодні мені тредс підкинув пост якогось росіянина на тему: Када украінцам запрішчают вкантактє, то ані слушаюцца. Када руцкєм запрішчают інсту, ані ставят вепіен. Украінци нацийа тєрпілПо-перше, дякую всім, хто коментує і скрінить пости мовою Росією — від вас моя стрічка стає краще😒По-друге, це чудова демонстрація того, про що ми давно пишемо. Є природній стан речей. Росія дуже сильно намагається переконати, що для українців природньо говорити російською. Але ніт. Тому якщо зняти вплив Росії, то російська поступово буде вимиватись. Не за день. Не за місяць. За три покоління без російського телику, радіо та іншого — російська культура вимиється до рівня маргінальної. За наявності повноцінної культури і науки українською — у мови Росії нема шансу. Однак Росія це теж розуміє. Їй важливо душити повноцінний розвиток нашої культури. Це цілком свідома робота. Звідси і всілякі патерни про "українська — це мова села". Тому що імперіям критично важливо задушити мову колонії на верхньому рівні — культури, науки, освіти... На рівні розвитку загалом. Тому я так радію, що Шугар зібрав палац спорту, чи що він там зібрав. Тому що українська культура неповноцінна без української попси і крінжі. Те, що вони душили століттями, зараз випростовується. В мене відчуття, що точка неповернення близько. Скоро настане момент, коли українська культура зможе повноцінно змагатись на рівних з російською. І наша з вами задача зробити ЗАРАЗ, щоб укр культура досягла цієї точки. ---Тому так, як нам відключають ВК, ми не сидимо в ВК. Тому що нам нахуй той ВК не треба
То є характерною для автократій вважати, що різні погляди на щось — це поділ суспільства. Совок в голові. Всі мають підтримувати думку партії і дивитись в одну сторону. В демократіях нормою є саме плюралізм думок. Коли у людей є різні погляди, думки, потреби, інтереси. Своя правда. Звісно, шкідливі для всього суспільства думки мають бути обмежені, але це теж вирішується консенсусом. Неідеально, але база така. Так от... Тепер найцікавіше. Чому "діяч" розʼєднує суспільство? Типу, дивись, якщо парадигма авторитарна, то ми всі маємо або підтримувати діяча, або бути проти. Якщо ж парадигма демократична, то ми всі маємо бути в контексті діяча. Типу, чи поділені українці Шухевичем чи навпаки обʼєднані? Якщо порівняти людей:- не любить Шухевича- любить Шухевича- не знає про існування Шухевичато хто з них більш відрізняється 1 і 2 чи 1 і 3? З мовою та ж хуйня. Кожен раз як я чую про поділ... Ну, нема ж його. Ми всі русифіковані. Ми всі знаємо 2 мови. Ми маємо занадто схожий досвід, щоб бути різними:( Та й таке
Отже, всраті ріелтори існують через недобросовісних власників. Нормальний ріелтор бере гроші з того, хто послугу замовляє. Якщо ріелтор шукає тобі квартиру — він бере кошти з тебе за пошук. Якщо ріелтор шукає тобі орендарів — він бере кошти за роботу. Всраті ріелтори ж намагаються встати між власником і орендарем. Прийомів багато: - задублювати оголошення- зривати фізичні оголошення- фейки- ховати справжніх власниківВсе, щоб стати обов'язковою прокладкою між орендарем і власником. Щоб люди, які б і так домовились, домовились за участі ріелтора (який може геть нічого не зробити). Але... Хто головний вигодонабувач цієї хуйні? Недобросовісний власник, який не хоче платити за роботу ріелтора. Тобто, дивись. Уявімо, що я — власник добросовісний. Я фоткаю свою квартиру, викладаю на сайт оголошень, а якась пані дублює моє оголошення і приходить з потенційним орендарем. І за це вимагає 50-100% оп. Я маю спитати орендаря, чи він наймав цю пані, чи просто знайшов її оголошення на сайті. Як так — треба цю пані нахуй послати. Або...Ця пані прийшла до мене, домовилась про ексклюзив, пофоткала, повикладала, приводила людей... Тоді я маю їй заплатити. Бо вона робить для мене роботу. Якщо ж я недобросовісний власник, то всратих ріелторів я толерую — мені на них похуй, вони мені особисто не заважають. А нормальних ріелторів я посилаю збивати комісію з орендаря. Тому що мені так вигідно, коли за роботу на мене платить хтось інший. Отака думка
І ми це розповіли в сторіз — жінки почали це схвально і саркастично відгукуватись...Але один пан написав, що він в ахуї, бо "як тільки якась проблема, то розлучитись". І це прекрасна демонстрація, що таке емансипація жінок. Навіть зараз багато жінок тримаються за чоловіка, бо самостійно важко вижити, не кажучи вже про дитину. Проте якщо жінка може прогодувати повноцінно себе і дитину, то стосунки вже мають будуватись якось інакше — не на основі матеріальної залежності, а на основі якихось спільних інтересів та цілей, на основі симпатії та почуттів. Тому в рівноправному суспільстві і більше розлучень — пройшла любов, роз'їхались по власних квартирах і живете своє окреме життя. Це загалом. Водночас, розумію біль деяких військових. Служба забирає дохуя часу і здоров'я. Декому не пощастило втратити і стосунки чи дружину, бо не кожна людина здатна терпіти розлуку. Чи пережити реабілітацію. Люди загалом різні. Є ті, хто живе з поляком за кошти чоловіка на фронті. Є ті, хто за кожної вільної днини залізницею фігачить на донбас з дитиною. Є ті, хто волонтерить для бригади партнера чи партнерки. А є ті, хто розходиться. Також є ті, хто переживають реабілітацію, але не можуть пережити зраду... Всякі є. Кожен сам обирає
Так... Друга година ночі. Я знаю, що ти хочеш почитати про зефірки. В 1960-их в Стенфорді проводили тест із зефірками. Дітям 4-5 років казали: "Одна зефірка зараз, або 2 через 15 хв". Ну, і потім відслідковували дітей дохуя років, і зробили висновок, що ті, хто вмів чекати, були успішнішими. А в 2018 році повторили тест в Нью-Йорку. Тільки цього разу взяли більшу вибірку, і детальніше пропрацювали соцдем. Типу, досліджували освіту матери та дохід сім'ї. І хоп-хей лалалей — щось вже і нема особливо зв'язку між вмінням відкладати та успіхом. Принаймні в підлітковому віці — дослідження ж 7 років тому було. ---Тут є дві цікаві гіпотези. 1. Діти вчиняють логічно. Тобто, якщо вони знаходяться в нестабільному середовищі — то частіше краще з'їсти зефірку. А якщо в їхньому середовищі обіцянки виконуються — то частіше чекають. 2. Вирішує не стільки сила волі, як поєднання СВ і середовища. ---В будь-якому випадку психологія пиздець яка молода наука. Імхо, ми ще дізнаємось купу всього цікавого завдяки AI, бо тільки він може: - дослідити дійсно багато факторів- відслідкувати великі вибірки - запропонувати ланцюжки кореляції-залежності. Тобто, в сучасних дослідженнях досить часто є оцей прикол — ми вивчили якісь записи, з них знали, що були червоні яблука і зелені. Червоні яблука в середньому підкидали вище, значить червоний краще літає.Це можна вирішити за допомогою AI
Мабуть, треба пояснити:) Я не знаю, що там за скандали і з ким... Мені просто трапилась згадка цієї події і захотілось подумати про це. Люди, які купують книги — люблять книги. Зрозуміло, що "читачів" набагато більше. Мені випало прочитати дохуїще творів саме на телефоні. Але коли ти купуєш книгу — ти хочеш саме книгу. І той же Гаррі Поттер від абабагаламага існує в двох форматах — за 400 грн, і за 1000 грн. Перший просто книга, інший з класними ілюстраціями (гляньте якось, вони класні). І дорожчу версію купують, бо вона в 10 разів візуально приємніша. Так само з вінілом. Зрозуміло, що слухати музику з телефону краще, зручніше, блаблабла... Але фішка вінілу не в зручності. Фішка у відчуттях. У рухах. У зусиллях. Так от... Коли ви в книгу, яка є об'єктом творчості, додаєте щось, що дешевить цей об'єкт — ну, це спірне рішення. Типу, я розумію, що видавництву може бути вигідно не платити ілюстратору, а хуйнути ШІ-картинку. А ще вигідно папір гірший дати. І тонший. І літери дрібніші, щоб більше тексту влізло на сторінку — менше листків. Але може люди купують книги не заради економії?
