Зараз у цій ситуації це точно урок звернути увагу на своє тіло, дати йому піклування і тепло. Бо коли я була на Базовому повторному курсі, там вскрилася ситуація з дитинства, про яку я свідомо взагалі не пам’ятаю, але пам’ятає моя підсвідомість: бабуся не догледіла за мною, і я так само — попою і спиною — падала, але по сходах. І коли це вскривали на розкопці, в мене було 0 емоцій, 0 відчуттів, що для мене взагалі надзвичайна рідкість… це як був блок на відчуття, бо ж «ніби нічо страшного, не видумуй», – це був голос від генетичного ЕГО. Тому зараз через цю ситуацію я дозволила собі побути слабкою, сказати: «та блять, це сука реально болить», і перестати знецінювати це фразами «ну це ж норма» чи «я ж сильна, це фігня».Це не норма 💔 Моя сімʼя і генетика звикли сприймати це як норму: похуй на будь-який біль, ти летиш далі щось робити для інших. Тому співчуття до себе я довгий час просто не вміла проявляти через такий патерн. А це дуже важливо в темі опори на себе і самоцінності, бо якщо собі цього не даєш — тебе легко «підкосять і знесуть» інші люди.