Тета-хілінг/Ліля

Великий пост про мої вечірні роздуми та проживання відчуттів.Захотілося сьогодні весь день присвятити собі, наодинці. І хочу поділитися частинкою особистого. Відчуваю, комусь зараз потрібно це прочитати.Коли я вперше пішла в терапію в Тета у 2022 році, то офігіла від того, що я і так багато плакала й страждала у своєму житті, а ще й це довелося витягувати із себе на сесіях та курсах, проживати й ще й пропрацьовувати.Із кожним роком, аж до весни 2026-го, я офігівала, що цей об'єм пропрацювань та відчуттів тільки збільшувався. І я ніби не бачила кінця-краю, але відчувала й знала, що треба пройти ще далі.І хтось навіть на кастдеві з аудиторією, який я проводила взимку, сказав:"Мені здається, ти у 2025 році тільки працювала над собою, а не жила життя. Ну, принаймні так було видно з твого контенту."І я спочатку була в шоці. Типу, серйозно?Та ніби й розпис із чоловіком, і нова кішка, і якась поїздка, і я стала інструктором із Тета, провела свій перший курс...Але сьогодні я просто згадувала свій стан наприкінці 2024-го та весь 2025 рік — це був кошмар.І я дійшла до такої теми в глибині себе, до такого болю, що словами це важко описати.І у відпустці цієї весни, яка тривала 3 місяці, я просто здалася цьому проживанню, а не витісненню того, через що пройшла в дитинстві.Відчуваю, що десь у липні чи серпні, я зможу відкритися й розповісти про той треш, який роками негативно впливав на різні сфери мого життя.Якщо на початку терапії я думала, що найгіршим [незасвоєні уроки з минулого які впливали на добробут в теперішньому] у моєму житті були дитинство із хворою мамою на шизофренію, проблеми з фінансами, періоди нерозуміння, ким мені бути, колишні аб'юзери чи мій рак і супутні хвороби, — то я тоді помилялася.Ну, це суто якщо порівнювати з моїм досвідом.Бо я нарешті зрозуміла, звідки росли ноги того всього піздєца.

І знаєте, я люблю аналізувати фідбек людей на певні теми. Аналізувати, з якими запитами люди звертаються в терапію, і взагалі — чому в них виникають ті чи інші питання та проблеми в житті? Мені час від часу ставлять запитання: «Як ти зрозуміла, що тебе цікавить таргет і що ти хочеш працювати в цій сфері? І як зрозуміла, що вже пора переходити в тета-хілінг?»І коли на зустріч я можу запитати людину: «А що тебе цікавить у повсякденному житті прямо зараз? До чого лежить твоя душа? Чим би ти займався, якби мав усі мільйони світу і не потрібно було заробляти гроші?»— хтось дає відповідь, але з відчуттям сумнівів у собі та знецінення. А в когось — пустота.Тобто людина взагалі не знає, що її може цікавити в житті.І я на власному досвіді знаю, як це — сумніватися у своїх вподобаннях або не знати, чим зараз конкретно займатися.І ось під час відпустки в мене теж виникло питання: про що я як провідник вже зараз? Чи потрібно щось у цьому змінити? Куди рухатися далі, якщо по-старому вже відчувається, що щось не те, бо я вже інша?

Зараз у цій ситуації це точно урок звернути увагу на своє тіло, дати йому піклування і тепло.Бо коли я була на Базовому повторному курсі, там вскрилася ситуація з дитинства, про яку я свідомо взагалі не пам’ятаю, але пам’ятає моя підсвідомість: бабуся не догледіла за мною, і я так само — попою і спиною — падала, але по сходах.І коли це вскривали на розкопці, в мене було 0 емоцій, 0 відчуттів, що для мене взагалі надзвичайна рідкість… це як був блок на відчуття, бо ж «ніби нічо страшного, не видумуй», – це був голос від генетичного ЕГО.Тому зараз через цю ситуацію я дозволила собі побути слабкою, сказати: «та блять, це сука реально болить», і перестати знецінювати це фразами «ну це ж норма» чи «я ж сильна, це фігня».Це не норма 💔 Моя сімʼя і генетика звикли сприймати це як норму: похуй на будь-який біль, ти летиш далі щось робити для інших. Тому співчуття до себе я довгий час просто не вміла проявляти через такий патерн.А це дуже важливо в темі опори на себе і самоцінності, бо якщо собі цього не даєш — тебе легко «підкосять і знесуть» інші люди.

Я бачила свою генетику. Я ходила між тими, хто живий, і чистила тих, хто дозволяв, від магічних впливів, які наче підсосували з них енергію.А померлі просто наглядали, і частина з них також допомагала.Але в якийсь момент я дійшла до однієї родички, і мені показали, що ці крадники енергії робила саме вона…Я була в шоці, бо ВЗАГАЛІ ніяких здогадок раніше не мала.Я зробила захист і кордони для тих, у кого крали енергію, але не мстилася і нічого не робила тій людині. Я змогла стриматися і віддала все на суд закону карми.Коли я прокинулася, то відчула, як моя енергія почала поступово відновлюватися.А коли поговорила з чоловіком, він сказав, що це все логічно, якщо проаналізувати саму людину, її поведінку та те, що вона говорила в житті…От що відбувається, коли проблеми із самоцінністю:ти роками навіть не підозрюєш, що в тебе під носом просто роблять інші люди. Так я і закрила програму «цінувати себе = сум»,бо насправді я глибше вірила, що якщо це побачу, то ілюзорна картинка «хороших» родичів і сім’ї розпадеться, і це буде найбільше розчарування та сум.