Крафтовість в епоху штучності

Давно спостерігаю за роботами лондонської дизайнерки Анни Міллс. Вона часто співпрацює з музикантами, а її фішкою є аналоговий летеринг, у якому, безумовно, відчуваються професіоналізм і досвід, але водночас навмисне збережена крафтовість. Це проявляється в ніби необроблених краях, відсканованих текстурах, розтіканні чорнила, дещо нерівних лініях та кернінгу. Свідома і продумана неідеальність та подекуди стилістична наївність — тепла, жива, з великою увагою до деталей. Те, що можна дозволити собі саме у летерингу. Її інструментами є олівець, папір, маркери, сканер і фотошоп. А іноді навіть пластилін чи вишивка. В одному інтерв’ю Анна казала, що не надто знається на технічних інструментах, тож перетворила умовний недолік на перевагу. Проте за таким рівнем роботи стоїть ще глибоке розуміння історії шрифтових і музичних стилів, уміння точно відчути емоцію музики та відтворити її мовою літер. І, звісно, велика кількість ітерацій та пошуків при роботі над кожним проєктом.