У колеги, що викладає, злили та розповсюдили навчальні матеріяли, але допис не про саму ситуацію. У коментарях до допису про цю історію одна людина дуже цікаво відреагувала, і мене це тригенруло, бо я не вперше стикаюся з такою філософією. Дуже грубо — ти маєш право вкрасти, якщо вважаєш, що вартість продукту надто висока.Трохи розберемося. Що таке «надто висока» та чому це стає причиною? Річ у моральному аспекті. Це виправдання, бо мається на увазі «продукт стільки не коштує, а продавець наживається на бідних людей, тоді як сам багатіє». В це закладають ідею несправедливості та виставляють аморальним самого продавця.Тонкою лінією тут ще йде апріорна думка про те, що «бізнес» завжди поганий та наживається, а «робітник» або «покупець» завжди пригнічений, тому мораль на його боці. Це дає «право» багатьом красти на роботі, наприклад. Традиція ще з часів СССР.Дивлячись філософськи, вкажу, звідки «ноги» у цього підходу. Уявіть, що ви гинете з голоду і грошей немає. Або гине ваше дитя. Чи буде аморальним вкрасти їжу, щоб врятуватися та врятувати життя дитині? Думаю, що більшість може певною мірою виправдати таку крадіжку (хоча це треба робити обережно, адже ми ще нічого не сказали про того, у кого вкрали). Але ви зрозуміли суть.Втім, ця аналогія не підходить до ситуації і є маніпуляцією. Відстань від «я вкрав, бо помирав з голоду» до «я вкрав, бо вважаю, що продавець виставив надмірну вартість» — дуже велика й аналогія не працює. Але десь така конструкція для виправдання може створюватися.Висновок тут очевидний: спроба перекласти вину на того, у кого вкрали через порушення ним самим моралі. Інколи я все ще дивуюся, наскільки ми, люди, агресивні один до одного, часто без особливої на те причини.