Перша й поки єдина книжка за місяць — «Війна» Боб Вудворд. Хотів прочитати її ще з моменту виходу англійською: і тема близька, і автор давно цікавий. Тож у відпустці нарешті дістався до неї у книгарні. #прочитанеТекст захоплює з перших сторінок — це відчуття, ніби зазираєш за лаштунки великої політики. І водночас з’являється бажання туди більше не зазирати ніколи. Бо коли бачиш, як усе відбувається насправді, ілюзії про стратегів, професіоналів і «високі матерії» швидко розсіюються. Хоча після політики Трампа та його оточення ілюзій і так майже не лишилося. Про наших узагалі мовчу 🙈Книжка написана динамічно, багато коротких розділів, швидкий ритм, чітка структура. Фокус — на двох ключових війнах після 2022 року: Україні та Ізраїлі. Автор показує, що їм передувало, як реагували за зачиненими дверима, куди не пускають журналістів. В цьому контексті згадуються й виведення американських військ з Афганістану, і перше президентство Трампа — як ланки одного ланцюга.Ближче до фіналу читати стає важко. Бо розумієш, що за всіма цими пустими розмовами, паузами й затягуванням рішень — реальні втрати. Наші люди, які гинули й гинуть. А коли накладаєш це на теперішню ситуацію, вже після написання книжки, за другої каденції Трампа, то злість і роздратування лише посилюються.Хочеться вірити, що для когось зі світових політиків ця книжка стане уроком. Що хтось зробить висновки, почне думати на кілька кроків уперед, зважувати слова, прогнозувати дії противника. Усвідомить, що «з великою силою приходить велика відповідальність.»Найважче було абстрагуватися від того, що за цими сторінками, які охоплюють майже чотири роки подій, стоїть неймовірна кількість смертей.Загалом праця Вудворда потужна. Якщо вам цікава велика політика без прикрас — дуже рекомендую. Принаймні, русню тут не облизують, а позиція автора виглядає достатньо чіткою й послідовною (гуглити глибше не став).