Canal Nonbinary shelter 🏳️⚧️ - @the99eth - №2204
Запис хроніки втечі з аб’юзу, 12 січня 2019. Скріни в коментарях до посту.Фінал, кульмінація, квиток на поїзд.Насправді ні, далеко не кінець і навіть розв'язка не близька.Про абстинентний синдром та ломку ми поговоримо завтра, бо станом на день втечі вона ще не починається. А день втечі – це, мабуть, найстрашніший день мого життя.Того дня я дочекався переведення зарплати і непомітно покидав у рюкзак найнеобхідніше - паспорт, ноутбук, трохи теплого одягу та білизни, щоденник. Якби мій рюкзак був об'ємніший за звичайний, він би щось запідозрив.Я написав мамі, щоб вона подзвонила мені і сказала, що потрапила до лікарні. На щастя, вона повірила й відгукнулася, і ми дуже реалістично поговорили про те, що їй потрібна допомога, бо батька не пускають до жіночої палати. Ми з Локі саме мали їхати на квартиру до подруги, де ще Новий рік святкували (про цю подругу теж буде окрема історія). Це був привід обрати саме цей день: коли він зрозуміє, що я не в мами, а в недосяжному місці, він буде не сам.Так, мені (авжеж!) було його шкода.Він зробив мені салат із авокадо в дорогу. О, собаки на вокзалі Дніпра ніколи ще так смачно не вечеряли. Батьки забрали мене до себе посидіти пару годин перед відправленням, дали грошей, одягу, обіймів моєму нещасному тілу. Терапевтка привітала по телефону.Поки я їздив із батьком на машині туди й назад, Локі написував:ну як там?чому ти мовчиш?що сталося?Мама в мене хворіє, ну. Я зайнятий."Ти йобаний аб'юзер. Я не повернуся" - було моїм останнім повідомленням йому перед блокуванням номера та всіх соцмереж. Вже після того, як потяг рушив.У купе мене трясло, я ридав без зупинки (наступні кілька днів теж), заснув під ранок, заколисавши себе подкастами, і ще дуже багато годин не вірив у те, що відбувається.Я не боявся свого аб'юзера, як бояться інші, хто йде: у нього не було наді мною економічної чи фізичної влади, спільних дітей чи майна. Я прийшов у ці стосунки без особливих звершень і надбань, за 13 років надбав дохріна всього, і пішов так само, залишивши все йому – і активізми, і одяг, і техніку, і мої сімейні альбоми, і бібліотеку. Навіть акаунт ВК (так вийшло) йому залишив, і тепер я не маю жодної фотографії за ці роки, крім тих, що викладалися на сторінці Клуба соціального розвитку з 2017 року.Я боявся себе.Я боявся великого світу.Коли живеш так довго у світі ілюзорному, не існуючи, не усвідомлюючи реальність, до цієї ілюзії звикаєш, навіть якщо вона огидна. Покинувши Локі, я вперше у житті став самостійним.У 33 роки.33-річний підліток, який нічого про себе не знає, не вміє у комунікацію та доросле життя, впевнений, що насправді він тюхтій, чмо та нікчема.Культист, який більше не має бога.Досі пересмикує, коли згадую.Найстрашніша ніч, найстрашніші дні.І так, у день втечі аб'юз не закінчується, ох як не закінчується... але про це в наступних серіях, не перемикайтеся 🙂#НБС_abuse
563
26-01-12 20:40