Росія системно розширює "тіньову війну" в Європі. А Європа не тільки не реагує належним чином, а й не бачить це як тіньову війну. Про це пише у своєму матеріалі Девід Каган, старший співробітник впливового американського think tank СЕРА (Центр аналізу європейської політики).Приклад: невідомі БПЛА з боку Калінінграда залітають в повітряний простір Литви. Рух паралізований, НАТО в стані підвищеної готовності. Через кілька хвилин безпілотники полишають повітряний простір. Всі видихають, і подальшої реакції немає.А що, якщо все піде за поганим сценарієм, і одного дня "невідомий" безпілотник спрямують на пасажирський лайнер, і в результаті зіткнення будуть сотні жертв?Девід Каган вважає, що Росія зумисно використовує методи, які не сягають "больового порогу", уникаючи відповіді ЄС і НАТО. Так само зумисно вона камуфлює своє авторство, діючи через маріонеток. І це працює: Європа не відповідає і не помічає авторства РФ. Але вона має іншу хибу, сприймаючи гібридні атаки як поодинокі випадки, а не як частину цілеспрямованої, добре спланованої стратегічної кампанії."Невідомий" безпілотник або літак, який порушив повітряний простір - поодинокий випадок. Поїзд у Польщі, який пустили під укіс - поодинокий випадок. Кібератака або перерізаний кабель в Балтійському морі - поодинокий випадок. Якої мети Росія хоче досягти своєю тіньовою війною в Європі? Як Європі слід змінити свою реакцію, який виробити підхід? І як зробити, щоб кожен акт тіньової агресії мав чітку і неминучу ціну?Читайте в цьому аналітичному матеріалі
Цього року на ремонт доріг треба 40 - 50 мільярдів гривень, а в бюджеті заклали тільки 4,6 мільярда. Глава уряду Юлія Свириденко доручає збільшити темп ремонтів. Як це зробити, якщо це коштує вдесятеро дорожче, ніж уряд планує витратити?Ми запитали про це у голови Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергія Сухомлина."Це реально, але складно", - каже він. Уряд дав на це трохи коштів з резервного фонду бюджету і, розуміючи, що їх недостатньо, шукає інші механізми: державні гарантії, міжнародне фінансування, відновлення роботи Дорожнього фонду.Останній, хоч і існує формально, від початку повномасштабки переспрямовує кошти на оборону. Потрібно, щоб він запрацював у довоєнному режимі, певен Сухомлин. До великої війни акцизний податок за пальне, сплачений водіями, акумулювали в Дорожньому фонді і спрямовували на будівництво, ремонт та утримання доріг. Відновити цю систему важливо і для того, щоб працювати зараз, і для планування повоєнного відновлення, каже Сухомлин. "Після закінчення війни обсяг робіт буде колосальним, і навряд чи міжнародне фінансування покриє всі потреби".Він пояснює: Дорожній фонд, на відміну від бюджетних коштів, які закладають на рік, дозволяє планувати на перспективу. Якщо планової роботи не буде - то руйнуватимуться навіть ті дороги, які зараз в гарному стані, і тоді їм потрібен буде вже не поточний, а значно дорожчий капітальний ремонт.Як іще можна фінансувати дороги? Чому, на думку Сухомлина, платні дороги в Україні - неминучість, і за що саме платитимуть водії? Як за час війни змінилося навантаження на українські дороги, і чому важливо підтримувати в гарному стані не тільки логістичні шляхи на захід, а й прифронтові дороги?Багато цікавих запитань - і цікавих відповідей. Читайте інтерв'ю: https://texty.org.ua/articles/117129/zaprovadzhennya-platnyx-dorih-pytannya-chasu-serhij-suxomlyn-poyasnyuye-chomu-derzhbyudzhet-ne-tyahne-infrastrukturu/
Пенсійному фонду докинули роботи: з липня минулого року крім пенсій він надає 39 видів соціальних послуг. Нібито "реформа" для цифровізації й прозорості. Але результат...Соцзабези, які оформляли різну соціальну допомогу та пільги, ніколи не були взірцем сервісу. Але так-сяк справлялися з роботою. Як сніг на голову уряд Дениса Шмигаля передав їхні функції Пенсійному фонду.Тепер до відділень Пенсійного фонду ідуть усі, від старого до малого: по допомогу на немовлят і на купівлю дров, люди з інвалідністю, чорнобильці, переселенці та інші.Такої системи, де звалені докупи соціальні виплати, страхові, пенсії, немає в жодній країні. Всюди чітке розмежування: безробіття, охорона здоров’я і так далі. Й окремо державна система соціальних гарантій. Але Україна після 2019 року пішла своїм шляхом.В результаті відкрилося пекло. Щоб проілюструвати його, ми пішли до відділення Пенсійного фонду в Деснянському районі Києва, куди щодня звертається 500–700 людей. Що там відбувається, і чи можна з цим щось вдіяти - читайте в репортажі: https://texty.org.ua/articles/117109/fux-nache-zminu-vidpracyuvala-yak-pensijnyj-fond-vyhribaye-za-vsix/
"Везеш людину - і розумієш: її життя залежить від тебе. Хвилювання й напруження такі, що аж ноги тремтять".Так розповідає боєць із позивним Байрактар про евакуацію двох поранених з "нуля". Він вивіз їх наземним роботизованим комплексом "Терміт". Це була його перша масштабна місія.Бійці, яких він забирав, мають позивні Старий і Шустрий. Старого поранило першим. Шустрий, який був недалечко, побіг витягувати побратима - але налетіли ворожі дрони, і тепер уже він сам дістав поранення. Доповів по рації, йому відповіли: відправляємо "коробочку". За пульт сів Байрактар, який лише недавно став оператором НРК.Зізнається: було важко. Пів дороги Байрактар знав, іншою половиною ніколи не їздив. Активно літали ворожі дрони, "Терміт" доводилося ховати. Траплялися й "ждуни" - і тут уже треба було гальмувати й чекати, коли прилетять їх знищувати наші "пташки". Нарешті Байрактар провів НРК через усі перешкоди - і тут виникла нова несподівана проблема.Старий, якого мали евакуювати першим, не подавав ознак життя. "Він просто скрутився і лежав", - каже Байрактар.Оператор НРК не розгубився. Він зумів з'ясувати, що Старий не загинув, добився, щоб той опритомнів. І вивіз його - хоч зворотній шлях був ще важчим. А потім Байрактар повів свого "Терміта" по Шустрого."Коли трьохсотих вдалося вивезти, я прям видихнув. Це емоції, які неможливо передати!" - розповідає військовий.Як це було - читайте: https://texty.org.ua/articles/117181/korobochka-vyvezla-dvox-yak-ukrayinskyx-bijciv-vryatuvav-robotyzovanyj-kompleks/
Архітектурна історія, в якій багато абсурду. Чому міст Патона в Києві дуже потребує ремонту - і водночас його ремонт ледь не заборонений?Коротка відповідь на питання, чи справді з мостом все погано: так. З опорами, на яких стоїть міст, біди немає, так само, як і з дорожнім полотном, яке можна ремонтувати. Біда - з основою, на якій лежить дорожнє полотно.Це суцільнометалеві поздовжні балки, зварені між собою. Волога і бруд, які роками накопичувалися на їхній нижній частині, призвели до важкої корозії: подекуди втрачено до 50% металу. Через це міст став аварійним і небезпечним для експлуатації.Очевидне рішення - ремонтувати балки. Та якби ж все було так просто. На практиці "висмикнути" і відремонтувати якусь окрему балку неможливо. І ще одна, майже непереборна складність: міст Патона, створений в сталінські часи, визнали пам’яткою архітектури через унікальну на той час технологію зварювання. Просто так почати ремонт охоронного об'єкта - неможливо.Більше того, нагляд за цією пам’яткою ведуть дві структури - столична і державна. Кожна з них може як ухвалювати рішення щодо мосту, так і перешкоджати рішенням іншої.Чи є якісь варіанти, як привести до ладу аварійний міст, проїзд яким стає дедалі небезпечнішим? З'ясовував архітектор Олег Гречух: https://texty.org.ua/articles/117177/mist-patona-koroziya-i-pamyatka-chomu-perspektyv-remontu-ne-vydno/
Від самого початку повномасштабної війни проти російських окупантів в Україні воює чимало білорусів і росіян. Деякі представники цих народів пішли на службу ще раніше - з 2014 року. Повернутися до своїх країн після закінчення служби вони не можуть - тож, вочевидь, віддають перевагу тому, аби залишитися в Україні або виїхати до інших країн. І тут починаються труднощі."Під час служби проблем немає. Проблеми виникають, коли іноземці звільняються", - каже правозахисниця, керівниця реабілітаційного центру "Ланка" Тетяна Гацура-Яворська про легіонерів, які воюють на боці України. Прострочені паспорти, відсутні документи про підтвердження служби, біганина по кабінетах роками - такі будні українських військових із неукраїнським громадянством.Запрацював закон про спрощення набуття та збереження громадянства, є певні покращення. Що ж залишається невирішеним, і чому особливі складнощі виникають насамперед з Державною міграційною службою? Розбираємося в матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117121/veterany-nelehaly-biloruskyx-i-rosijskyx-dobrovolciv-kovtaye-boloto-ukrayinskoyi-byurokratiyi/
Чи реалістична перспектива приєднання України до Євросоюзу в 2027 році? Більшість українців цього хочуть, але навряд чи це станеться так швидко.У цьому певен Пшемислав Журавський вель Ґраєвський, авторитетний польський політолог і експерт з міжнародних відносин.На його думку, Євросоюз не готовий до великого розширення. Він міг би прийняти невеликі заможні країни - як от Норвегія чи Швейцарія. Приєднання України - великої країни, зруйнованої війною, означає великі виклики для ЄС. А викликів і так не бракує, адже Євросоюз досі не впорався з наслідками чотирьох великих криз: боргової, міграційної, ковідної та безпекової кризи, яка триває на тлі російсько-української війни.Фахівець вважає, що Україні не слід заколисувати себе марними надіями. Натомість варто підходити до ЄС прагматично: користуватися можливостями, але не поспішати із зобов'язаннями. Що це означає на практиці - читайте в інтерв'ю: https://texty.org.ua/articles/117141/chy-hotovyj-yes-pryjnyaty-ukrayinu-kryzy-ryzyky-ta-prahmatychna-stratehiya/
- Що б ви порадили ветеранам, які хочуть займатися бізнесом?- Не займатися!Так каже Василь Поприк, позивний Вуйко. Але він лукавить, бо разом з двома друзями, теж ветеранами, веде бізнес на Закарпатті. Чоловіки виготовляють ковбасу і м'ясні продукти - і за рік роботи вже вийшли в нуль. Все зароблене вкладають у виробництво та обладнання, а невдовзі планують відкрити власний магазин. "Це успіх", - кажуть ветерани. Але йшли до нього довго й важко.Вуйко, Грузин і Директор комісувалися з армії після поранень, їм було складно адаптуватися до цивільного життя - усі навколо говорили про те, як ухилитися від армії, тим часом їхні побратими гинули на фронті. Чоловіки відчували, що застрягають у негативі, вирішили - треба щось робити. Спочатку їм ніхто не допомагав. Держава коштів на бізнес не дала, грант виграти не вдалося. Вклали свої заощадження, потім ще раз. Усі троє ветеранів - вперті, затяті, тож попервах і сварилися, і мирилися. Довго вчилися домовлятися.А потім знайшовся товариш, який дав приміщення. Знайшлася благодійна організація, яка дала обладнання. Знайшлися люди - в Україні і за кордоном - які почали охоче купувати їхню продукцію.Як справа, яка попервах була терапією, реабілітацією, способом втечі від негативу, стає чимось більшим - читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117110/svoya-sprava-pislya-frontu-yak-troye-veteraniv-roblyat-kovbasu-za-starovynnymy-receptamy/(NB: Якщо ви бажаєте прослухати аудіоверсію статті, відкрийте публікацію в браузері, а не в миттєвому перегляді).Публікацію створено за підтримки ІСАР Єднання🤝
Відгадайте загадку. Що таке "проведення індивідуально-виховної роботи з учасниками освітнього процесу в закладах середньої освіти в осінньо-зимовий період"?Напевне, вам знадобиться трохи часу і розумових зусиль, щоб збагнути, що йдеться про виховання учнів у школах восени та взимку. Ця фраза - зразок добірного канцеляриту, за допомогою якого українська держава спілкується зі своїми громадянами. Стикаючись із бюрократичною мовою, ми марнуємо купу часу і зусиль, аби розшифрувати нагромадження слів і зрозуміти, що ж насправді нам хотіли сказати. Чому замість того, щоб пояснювати швидко, просто і по-людськи, держава на всіх рівнях - від дитсадка до армії - спілкується з нами оцими заплутаними, неоковирними бюрократичними формулюваннями?Міркуємо про це у нашому матеріалі. Ми проаналізували десятки текстів різного типу, тематики та обсягу, щоб визначити, наскільки вони просочені канцелярською мовою. Продерлися через усі словесні перешкоди і докопалися до суті. У нас є хороша версія щодо того, чому бюрократична мова така живуча, і чому представникам держави так зручно нею користуватися. Розповідаємо: https://texty.org.ua/projects/117036/yak-byurokratychna-mova-rozmyvaye-sut-napysanoho-i-zavazhaye-rozumity-shcho-robyty/
Навіщо Україна відрядила в Перську затоку фахівців із ППО? На це запитання часто дають очевидні відповіді. Наприклад, що взамін на дрони-перехоплювачі ми отримаємо системи Patriot. Та/або чималі кошти від продажу своїх технологій. Та/або інвестиції в нашу економіку від багатих країн в обмін на нашу безпекову допомогу.Всі ці відповіді мають сенс. Але вони - лише елементи значно ширшої картини.Ключова річ, яку Україна може запропонувати країнам Перської затоки на тлі загрози Ірану та його проксі - це досвід. Зробити дрон-перехоплювач - завдання, з яким можна впоратися і без нас. А досвід чотирьох років війни з сильним, підступним і безпринципним супротивником не винайдеш і не вигадаєш. У цьому певен полковник Генерального штабу у відставці Олександр Сурков, який очолював перший в Україні спеціалізований підрозділ боротьби з ракетами і БпЛА. Він каже, зараз Україна здатна узагальнити тактики застосування ворожих дронів і ракет, підказати, як модернізувати системи ППО, як розширити "радарне поле" і збільшити кількість засобів ураження. І це ще не все."Фактично зараз формується регіональна система колективної протиповітряної оборони за участю США, Ізраїлю та арабських держав. І експертиза України дуже цінна в цих справді тектонічних зсувах", - вважає Олександр Сурков.А що натомість? Не тільки гроші, не тільки інвестиції, не тільки дефіцитні Patriot. Читайте докладно: https://texty.org.ua/articles/117154/ne-lyshe-hroshi-navishcho-ukrayina-vidryadyla-v-persku-zatoku-faxivciv-z-ppo/
