Трамп - імітатор Путіна. Він розуміє, наскільки Путін великий, і хоче стати таким як він.Віце-президент Джей Ді Венс - балакуча лялька Путіна. Він сказав на Мюнхенській конференції те, що сказав би сам Путін, якби туди поїхав.Ось таких висновків усього за кілька місяців, відколи в США змінилася влада, зуміла дійти російська пропаганда.Щоправда, до цього пропагандистам довелося деякий час постояти на розтяжці. Бо як же так: усі роки повномасштабної війни вони розповідали, що насправді воюють не з Україною, а зі США - а тепер Штати перестали бути ворогом? Втім, усе нові й нові події наповнювали реальним змістом гасло російської пропаганди "Трамп - наш!"Та водночас, війна триває, тож російським дезінформаторам якось треба пояснювати, чому це відбувається і хто тепер ворог. Тому вони кинулися шукати, кого б можна було тепер "призначити" на це місце. Найбільше демонізують, звісно, Велику Британію. Але є й цілий список інших ворогів: євробюрократи, європейські розпалювачі війни, євроатлантичні русофоби, європейські політичні карлики, німецькі мілітаристи, британські колоніалісти і навіть макронофашисти.TЕКСТИ зараз не ведуть щотижневі моніторинги російської пропаганди, але ми вирішили зробити підсумок за останні кілька місяців. У цьому моніторингу - про те, як російська пропаганда спочатку обережно, а потім з блискавичною швидкістю перевзувалася в повітрі
Ця світлина - з Канади. Тамтешні продавці виставили на поличці з американським віскі таблички "Купуйте натомість канадське".Протягом останніх століть канадці сприймали США як союзника і доброго сусіда. До Штатів їздили як до себе додому - у відпустку чи по роботі. Під час Другої світової канадці й американці билися пліч-о-пліч. Так само було й під час Корейської війни та місії в Афганістані.Звісно, хтось із американців дозволяв собі жартувати про Канаду як про "51-й штат" - і тоді канадці ображалися. Але все ж це були лише жарти.Все змінилося після того, як про це всерйоз заговорив американський президент Дональд Трамп.Шок, обурення і спротив. Такою стала перша реакція канадців, яка триває й досі.У відповідь на закиди президента сусідньої країни вони не тільки образилися - а й почали діяти. Тепер канадці намагаються купувати менше американських товарів, уважно читають етикетки і шукають канадські альтернативи. Це коштуватиме Штатам грошей. Але не таких великих, як відмова канадців їздити до США на вакації. Ця відмова потягне на мільярди доларів.Автор ТЕКСТІВ Євген Лакінський багато років живе в Канаді. Він розповідає про суспільні й політичні наслідки гучних заяв та дій Трампа - і про те, чого очікувати далі. Читайте за посиланням: https://texty.org.ua/articles/114681/
"На мене чекало восьмеро фсінівців із гумовими палицями і трубами. Наказали стати на коліна. Я закрив голову руками і притиснувся до підлоги. Мене почали бити, штрикали шокером. До камери я насилу дійшов. Боліло все тіло, пізніше все було синє і чорне. У камері, після багатьох годин на холоді, я нарешті доторкнувся до теплої батареї і мало не знепритомнів. Не знаю, як тоді вижив… "Прийомка" була пеклом".Це - один із епізодів катування в російському полоні, про які згадує український офіцер, морпіх Павло Афісов. Таких епізодів були сотні.Згадуючи ті дні, чоловік і зараз погано спить ночами. Щоб дати раду з посттравматичним розладом, консультується з психологом.Павло багато разів спостерігав, як російські силовики звинувачують українців в тому, що це наші військові вдаються до тортур. Саме таку тезу нав'язує російська пропаганда: вони розповідають жахливі речі про жорстокість українців - і цим ніби знімають відповідальність з працівників російської каральної системи. Аби вони могли самовиправдовуватися, що б'ють і катують у відповідь, а не тому, що хочуть цього або мають такий наказ.Історія Павла Афісова, як і історії інших українських бранців, проливає світло на те, якою є російська система катувань. Його свідчення можуть стати доказами в судах проти російських злочинців. Наприклад, він бачив, як росіяни встановлювали артилерійські снаряди на даху колонії в Оленівці, де утримували українських військовополонених. Потім ці снаряди здетонували.Павло Афісов - один із багатьох, багатьох незламних українців. А російські злочинці мають бути покарані.Історію про полон і звільнення морпіха читайте тут
За минулий рік Росія домоглася у війні повільного прогресу, втративши тисячі солдатів і цілі механізовані дивізії. І зрештою захопила лише невелику частину території.Аналітики, з якими спілкувалося видання The Atlantic, кажуть: якщо не буде масованого вливання техніки від Північної Кореї чи Китаю, країна-агресорка дійде до остаточного вичерпання своїх запасів за рік, максимум півтора. Для всіх очевидно: зараз Росія нездатна прорватися через міську забудову. "Це здебільшого безлюдні степи, з кількома селами і лише двома оперативно значущими містами, захопленими РФ торік. Це все, чим вони можуть похвалитися. При таких темпах їм знадобиться приблизно 118 років, аби досягти контролю над всією Україною", — каже аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос.В Росії росте інфляція, вона шаленими темпами витрачає на війну свій фонд добробуту, а її здатність набирати нових військових вже послаблена. "Затягування конфлікту зараз насправді більше шкодить росіянам, ніж українцям", — впевнений співрозмовник видання. Звісно, слід враховувати, яким буде постачання для України в наступний період, але становище не є програшним.Матеріал повністю читайте за посиланням
Цікавий погляд на те, чому в сучасних Сполучених Штатах можливе таке явище, як симпатії до путінізму.Український богослов, доктор філософії, архімандрит Кирило Говорун вважає, що причина таких симпатій - культурні війни, які стали тлом нинішньої дійсності у США.Культурні війни - це не про культуру і не про війну. Термін виник у Німеччині після її обʼєднання в імперію, як Kulturkampf, та позначав тоді зовсім інше, ніж тепер. Тоді він позначав спроби Бісмарка зменшити вплив католицької церкви на новоутворену державу та німецьке суспільство.Тепер на передовій культурних війн у США, навпаки, релігія - але в своєму редукованому, моралізаторському вигляді. Також на цій передовій - консервативна та ліберальна ідеології, які є непримиримими щодо ідентичностей. Їх протистояння розриває Америку на шматки.Водночас Путін, услід за багатьма російськими та радянськими диктаторами, бере західні ідеї, доводить їх до абсурду і на цій основі розпочинає вже не ідеологічні, а справжні криваві війни."Ідеологія путінської Росії не є чимось унікальним. Це насильницька форма модернізованих ідеологій, які мають справу з ідентичностями, і які, зокрема, рухають американську політику", - пояснює Кирило Говорун. Путін надихається американськими культурними війнами - саме тому ті, хто в на передовій цих війн у США, мають такі непереборні симпатії до путінізму, каже філософ.Ми переказали його точку зору дуже стисло, аби ви могли ледь вловити логіку. Матеріал повністю - за посиланням
На ТЕКСТИ знову розпочали інформаційну атаку - йде повторна хвиля маніпуляцій і наклепів у соціальній мережі Х (твіттер). ❗️Цього разу серед учасників атаки Ілон Маск, наближена до республіканців-трампістів американська активістка Лора Лумер, румунська блогерка Жозефіна Паскаль, а також Анатолій Шарій.🔸Почалося з Лори Лумер. Вона написала: "Україна – не наш союзник, бо вони складали списки для побиття (hit lists) американських громадян включно зі мною".Лумер має на увазі наш проєкт “Американські гойдалки. Від трампістів до комуністів, хто і як агітує за припинення допомоги Україні”, опублікований у червні-2024. У ньому ми досліджували, як аргументи противників допомоги перегукуються з наративами російської пропаганди.🔸Через кілька годин Жозефіна Паскаль звинуватила нашу команду у втручанні у внутрішні справи Румунії, зокрема в закликах скасувати вибори в її країні. Вона також майже одночасно з американською колегою раптом згадала про начебто hit lists. Паскаль назвала TЕКСТИ українською державною групою, яка буцімто отримувала фінансування від USAID.🔸Дуже швидко її допис поширив американський користувач Х Маріо Навфал (Маrio Nawfal), який має два мільйони підписників і називає себе інвестором у криптовалюти. А його допис, своєю чергою, поширив власник Х Ілон Маск, який є шанувальником і суперпоширювачем дописів Маріо Навфала.Таким чином наклепницький допис отримав кілька тисяч репостів.🔸Того самого дня ідентичне повідомлення поширив відомий російський пропагандист Анатолій Шарій.Заявляємо. TЕКСТИ – це незалежне медіа, в якому працюють 12 осіб. Ми є громадською організацією, яка ніяк не пов’язана з державою, часто критикує українську владу і не отримувала прямого фінансування від USAID. Ми ніколи не робили закликів до скасування президентських виборів у Румунії. Ми також не складали жодних hit lists, а наш матеріал "Американські гойдалки" був створений у межах журналістських стандартів. Повний текст нашої заяви читайте тут.Як і багато інших незалежних ЗМІ, ми залучаємо читацьку підтримку для продовження своєї роботи. Як і у багатьох інших незалежних ЗМІ, у нас зараз непроста ситуація. Як і вся Україна, ми зараз зазнаємо несправедливої атаки.Будемо вдячні, якщо підтримаєте нас. Зробити це можна за посиланням
"Оце - диктатор".Така промовиста обкладинка, на якій звертаються безпосередньо до Дональда Трампа, вийшла в в американській консервативній газеті The New York Post, яку полюбляє читати чинний президент США.Але одним лише цим твердженням газета не обмежилася. Автор матеріалу Дуглас Мюррей в своїй колонці "10 істин про українсько-російську війну, які ми ігноруємо на свій страх і ризик", пояснює, де Дональд Трамп помилився в своїх заявах.Ось ці 10 істин:1. Війну розпочав Путін2. Путін є диктатором3. Зеленський в законний спосіб переміг на виборах4. Росія хоче повністю поглинути Україну, розтоптавши її суверенітет5. Україна бореться за свою незалежність6. Українці та росіяни – не "один народ"7. Росія не друг США8. Україна – друг США9. Путіну не можна довіряти10. Американська допомога Україні не витрачається марноДуглас Мюррей каже, що Дональд Трамп таки може здобути Нобелівську премію миру, якої він так жадає, але ж не так, не підігруючи Росії! В улюбленій газеті Трампа він буквально "розжовує" своєму президенту, чому і в чому той не правий. Частину пояснень ми переклали дослівно. Читайте за посиланням
Поезія - це завжди неповторність,Якийсь безсмертний дотик до душі.Ці слова належать українській поетці Ліні Костенко. З ними хочеться погодитись - але сьогоднішній наш матеріал показує поезію із зовсім, зовсім іншого боку.В українських соцмережах є інша поетка, чи, радше, "поетка". І її діяльність змушує хвилюватися і за неповторність, і за безсмертний дотик, і за поетичний жанр в цілому.Соломія Українець - королева українського клікбейту. Це анонімна авторка, яка тисячами продукує дуже сумнівні з мистецької точки зору вірші, присвячені загиблим українським воїнам. Ці поезії - рушій клікбейту, інструмент культивування "чорного горя" і демонізації служби в армії.За Соломією Українець стоїть інша армія - китайських ботів, які поширюють її вірші найактивніше. Також її специфічну поезію репостять клікбейтні сайти, переповнені "зрадою-перемогою".У віршах Соломії чимало маніпуляцій та прихованої проросійської пропаганди. Її головна аудиторія - українські жінки середнього та старшого віку, які втратили родичів на війні. Однак не тільки жінки. Діяльність Соломії Українець - це кампанія, яка має конкретні цілі.Ми взялися їх визначити. Також ми зв'язалися з Соломією Українець, взяли у неї інтерв'ю - і це була досить дивна розмова. Що з'ясувалося - показуємо у цьому матеріалі. Читайте докладно
"Ця держава нелегітимна. Вона не має права на існування. Її лідери не мають права керувати. Це штучна країна. Там є наша меншина, і для її захисту в цю країну необхідно вторгнутися".Це - тези щодо Чехословаччини, які у 1938-му році поширював Гітлер. Такі самі тези у 2022-му повторював Путін - щодо України.Про це пише у своєму блозі американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер. Він розглядає глибокі подібності між зустрічами у Мюнхені тоді і тепер - і каже, що вони є частинами історій, до жаху схожих між собою.Цей жах полягає в бажанні умиротворення агресора. Тоді Гітлера умиротворювали велика Британія і Франція. Чехословаччину поставили перед фактом, вона не опиралася, Гітлер отримав доступ до її ресурсів - і почав Другу світову війну, мішенями у якій стали і Велика Британія, і Франція, і багато інших країн.Україна - опирається. Тож завдяки українським зусиллям Європа застрягла у своєрідному "подовженому 1938-му". Але чи всі європейські лідери розуміють, що Україна самотужки виконує роботу, яку має виконувати НАТО, і не дозволяє агресору накинутися на інші країни континенту та призвести до глобального хаосу?Частина розуміє, інші - ні. І так само цього не розуміє адміністрація новообраного президента США Дональда Трампа. Як колись Едуар Даладьє та Невілл Чемберлен, Трамп та його команда кинулися умиротворювати Путіна. "Не потрібна ані іронія, ані навіть історія, щоб побачити логічну проблему умиротворення Путіна зараз", - пише Снайдер. Він зазначає, що війна є жахливою, вона має бути припинена, але умиротворення - це той шлях, який очевидно призведе до більшої, кривавішої війни.Чи може історія повторитися? Читайте точку зору Тімоті Снайдера
"Вони пишуть про те, що українці б'ються проти російської піхоти машинами, а не людьми, так, ніби в цьому є щось погане".Історик, дослідник війни Філліпс О'Браєн аналізує матеріали в західній пресі, присвячені російсько-українській війні. Там повно песимізму: мовляв, український бойовий дух ось-ось буде зломлений, Покровськ - ось-ось захоплений, а українській поразці відчайдушно намагаються запобігти. За допомогою дронів, бо у України бракує піхоти, щоб накачати лінію фронту більшою кількістю військ.І нікому не спадає на думку, що використання дронів проти ворожої піхоти - це зовсім не крок відчаю.Навпаки: це абсолютно правильний підхід. Немає нічого розумного в тому, щоб виставити на лінії фронту безліч військових - і втратити їх. Набагато розумніше - нищити ворожу піхоту машинами, тримаючи своїх військових на відстані.Філліпс О'Браєн нагадує: такий підхід добре зарекомендував себе ще в часи Другої світової. В цьому полягала суть мобілізаційної політики Франкліна Рузвельта: створити війська, в яких американські машини воювали б замість американських солдатів. І це спрацювало: американці в тій війні мали суттєво нижчі втрати, ніж країни, які покладалися на піхоту.Те саме робить Україна зараз - і насправді має кращі результати, ніж росіяни. Які саме - в матеріалі Філліпса О'Браєна
