Я_тут_пишу | Алло. — відповіла Марія.— Де ти люба? Чого не береш трубку? — Такий, к...

— Алло. — відповіла Марія.— Де ти люба? Чого не береш трубку? — Такий, колись рідний, голос тепер встрявав у серце колючими шипами. — Господи ти й голоси не розрізняєш, не тільки вагіни? — Жінка кипіла в середині, її долоня була так сильно стиснута, що побіліла.— Маша? — Здивовано запитав чоловік. — Де Аміна? Що ти з нею зробила? Ти що? — Кричав чоловік.— Заспокойся! — Гаркнула дівчина. — Я не збираюся сідати в тюрьму через тебе й твою… дівчину. Але, якби це не звучало, вона в лікарні. Приїзди в інтенсивку шістнадцятої на Центральній вулиці на перший поверх.— В лікарні? Та що сталося? — голос Антона губився у неспроможності осягнути ситуацію. — Маша, якщо ти її хоч пальцем чіпала…— Іди нахер. — Марія відбила дзвінок. Куди їхати вона сказала і їй залишалося лише придумати, як швиденько звалити, щоб уникнути зустрічі з колишнім.Вона підійшла до стійки реєстрації:— Дівчата, а чи можна у вас речі сестри залишити, мені треба бігти, бо діти вдома самі, а чоловік її вже зараз приїде.Медсестра спідлоба глянула на неї й вже поморщила напудреного носика, щоб відмовити, та Маша дістала двісті гривень й привітно посміхнулася. Широка усмішка освітила обличчя жінки за стійкою й вона взяла спершу гроші, а потім і сумочку.— Дуже дякую. — Мовила Марія й помчала на вихід якомога швидко, щоб викликати таксі й безслідно зникнути.Таксі у вигляді білого електричного безшумного nissan приїхав за пʼять хвилин. Маша за цей час була майже в істериці, їй так сильно не хотілося бачити Антона й пояснювати йому свою таку невчасну й недоречну доброту. По дорозі додому жінка прикидала, на якому терміні була Аміна й коли він зробив їй дитину. Дійшла до висновку, що вони були ще точно разом. Знайшла фото за той період, які ніяк не могла видалити з «Гугл» фото. Там вони щасливо відмічали Новий Рік, як справжня родина. Вона навіть памʼятала свій еротичний костюм снігуроньки та пристрасний секс після бою курантів. З таксі Марія вийшла схожою на панду — туш потекла, а вона її ще й розтерла. Швиденько забігла у квартиру, в надії не зустріти сусідів. Клацнула світло й впилася очима в пʼять картонних коробок з речами Антона. З безглуздими його дитячими «Лего» фігурками, книжками та одягом. Вони стояли тут вже пів року. Маша часто перечіпалася через них вночі, коли ходила пити воду, страждаючи від безсоння. Але сьогодні вони займали особливо багато місця в її очах. Жінка хутко одягла домашній велюровий сірий костюм, вимила розтертий макіяж, хильнула віскі з горла й понесла коробку за коробкою на смітник. Втомлена, вона сиділа з чипсами й віскі на високому деревʼяному стільчику на балконі за підвіконням. Раптом на телефоні висвітилося повідомлення від «Падло»: Дякую й вибач. Аміна передчасно народила донечку…Далі Марія вже не читала… Кінець ❤️